Словник Української Мови
Буква
1. Утворювати піну, покриватися піною (про рідину, особливо про рідини, що інтенсивно рухаються або переброджують).
2. Випінюватися, виділяти піну (про рот, губи тощо, переважно від сильного збудження, гніву).
3. Перен. Бути у стані сильного збудження, люті, роздратування; кипіти, клекотіти від якогось почуття.
Приклад 1:
Уламки міста, купи залишків, посткатастрофне сміття, що творили нереальний, але достатньо плаский, хоч і горбистий ландшафт, набираючи води, починали ріднути, розчинятися, розтікатися, вирувати й пінитися, закипати і випускати бульбашки газу, що самозагорався від контакту з повітрям, а тонкі язички блакитного полум’я швидко всіювали землю подобою космічної кислотно-ацетатної трави, якою невдовзі був покритий увесь видимий суходіл. Із пінистого варива потроху почали виповзати мацаки найглейкіших фракцій: вони мали консистенцію гончарної глини, але були липкі, як рідка ґума, і затягували в своє нутро незгірш ніж трясовина.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”