пін

1. (від англ. PIN, Personal Identification Number) Особистий ідентифікаційний номер, цифровий або буквено-цифровий код, що використовується для підтвердження особи та отримання доступу до захищених систем, облікових записів або пристроїв (наприклад, банкомату, мобільного телефону, банківської картки).

2. (від англ. pin) Розмовна назва штифта, дрібної металевої прикраси (значка), яку прикріпляють до одягу.

3. (від англ. pin) У техніці та побуті: тонкий металевий стрижень, використовуваний як вісь, елемент кріплення, сполучна деталь або елемент електричного роз’єму.

Приклади вживання

Приклад 1:
Особливою популярністю у хеттів користувався також бог родючості Теле пін, разюче схожий на єгипетського Озіріса та месопотамського Думузі. Ці та деякі інші анатолійські боги набули загальнодержавного значення.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |