Словник Української Мови
Буква
1. У психології та психоаналізі — сукупність психічних процесів, вміст яких не усвідомлюється людиною, але впливає на її поведінку, думки та емоції; частина психіки, що знаходиться за межами свідомості.
2. У розмовному вживанні — внутрішній, інтуїтивний рівень розуму, що зберігає переживання, автоматичні навички та приховані бажання.
Приклад 1:
Образний світ раннього, геніального Тичини органічно входив у мою підсвідомість — уже тоді в мене не було проблем з розумінням складної метафорики типу «коливалося флейтами там, де сонце зайшло» чи «випив доброго вина залізний день». Я все це розуміла й уявляла (хоча, звісно, і не могла б пояснити, та хіба поезія потребує пояснень?!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”