Словник Української Мови
Буква
1. Покладати, стелити щось під низ, на поверхню чогось для захисту, зручності, тепла тощо.
2. Підкладати щось під якийсь предмет, щоб зробити його вищим, рівнішим або міцнішим.
3. У мовознавстві: про звук, який вимовляється з додатковим піднесенням спинки язика до твердого піднебіння (палаталізація).
4. Перенісне значення: готувати, створювати щось приховано, заздалегідь, часто з підступним наміром.
Приклад 1:
Згадуючи вранці, що йому належить вичищати гній з-під корів, підстилати їм та поїти, він почав залежуватись, схоплюючись в останню хвилину, і часом цупив зозла палицею сумирні тварини, що завжди ставились до нього прихильно. Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”