Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка таємно, приховано слухає чиїсь розмови, збирає інформацію без відома співрозмовників.
2. Технічний пристрій або апаратура для таємного фіксування, запису або передачі розмов (наприклад, мікрофон, радіопередавач).
3. (переносне значення) Той, хто намагається дізнатися, вивідати чужі секрети, таємниці.
Приклад 1:
Коли справи були делікатні й не бажано було б, щоб хтось підслухав, то Андрій вів розмову так швидко й так віртуозно, передаючи й хапаючи слова з півлітери, що ніякий підслухач, навіть ідеальний, не зміг би нічого второпати. Тим більше, що при цій системі взагалі, коли проґавити першу літеру, неможливо потім вхопити зв’язок й щось збагнути.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”