Словник Української Мови
Буква
1. Розривати, руйнувати щось вибухом, зазвичай знизу або зсередини.
2. Псувати, послаблювати, руйнувати основи чогось, робити нестійким, непевним.
3. (у спорті) Різко прискорювати біг, рух, щоб випередити суперника.
4. (заст.) Підкопувати, рити знизу, біля основи.
Приклад 1:
Німецьке командування на чолі з генералом Людендорфом вважало, що для нього небезпечно підривати наступом на російські позиції той мирний настрій, що запанував серед солдат російської армії. Але російський новий уряд на чолі з новоспеченим Наполеоном Керенським та з генералом Брусиловим, що тепер стояв на чолі армії, були зовсім іншої думки, їм треба було підтримати своє значення і свою силу перед представниками Антанти.
— Тютюнник Григорій, “Вир”