1. (у граматиці) Синтаксичний зв’язок між словами в реченні, при якому одне слово (залежне) ставиться у визначений відмінок, сполучається з прийменником або змінює закінчення відповідно до вимог іншого слова (головного), що ним керує; підпорядкування.
2. (переносно) Підпорядкування, підпорядкованість, стан залежності.