1. Повзаючи, непомітно, обережно або повільно наближатися до кого-, чогось.
2. Перен. Непомітно, поступово наближатися (про час, події, явища).
Словник Української Мови
Буква
1. Повзаючи, непомітно, обережно або повільно наближатися до кого-, чогось.
2. Перен. Непомітно, поступово наближатися (про час, події, явища).
Приклад 1:
Вистромилася, постирчала, веселенько покліпала віями, і ось потихеньку, поповзом, на ліктях Яків став підповзати до гурту… Тепер не Петрові, а панові Ясельському здалося, що це сниться йому, бо козаки, хто навприсядки, хто просто викидаючи ноги куди заманеться, утворили коло і тим танцюючим колом стали оточувати і танцівниць, і музикантш… Пан Ясельський здивовано і тривожно, з невеличким, але переляком, глянув на Петра: що воно коїться і що воно може з того вийти? Та Петро цього разу не помітив пайового погляду, бо і його нога в м’яких, добре вичинених з волової шкіри чоботях мимоволі почали затівати на килимі різні колінця… Побачивши це, пан Ясельський захилитався, і горб в його очах пішов вкособіч… Він вихопив пістоля… Євнух обернувся на постріл і щось різко крикнув.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”