1. Який має колір, схожий на колір паленої глини, світло-коричневий із рудуватим або жовтуватим відтінком.
2. Який має колір, наближений до кольору шкіри після засмаги; засмаглий, обпалений сонцем.
Словник Української Мови
Буква
1. Який має колір, схожий на колір паленої глини, світло-коричневий із рудуватим або жовтуватим відтінком.
2. Який має колір, наближений до кольору шкіри після засмаги; засмаглий, обпалений сонцем.
Приклад 1:
— крикнув, мов підпалений, Наливайко. Та блідий, спантеличений Шостак лише знизав плечима.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”