Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова піднести; піднімання, підняття чого-небудь нагору, на вищий рівень.
2. Височина, підвищення земної поверхні; пагорб, горб, узвишшя.
3. Період розквіту, інтенсивного розвитку, посилення чого-небудь (наприклад, економіки, культури, творчих сил).
4. Стан духовної багатості, радісного збудження, натхнення; емоційний підйом.
5. У математиці: зведення числа в ступінь.
Приклад 1:
Гадаю, що цей яскравий розквіт молодих сил — наслідок XX з’їзду, який у всіх галузях збудив свіжі сили, викликав піднесення. […] сумно й совісно, що я збоку від життя через свої хвороби нескінченні…» (1962; 6: 44).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
І у всіх піднесення перед лицем успіхів, усі щиро включилися в будівництво соціалізму. Особливо приємний ентузіазм у середовищі письменників [77].
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 3:
до н. е.; Класичний (чи Кушано-Гуптський) — доба найвищого соціально-економічного піднесення староіндійсь кого суспільства та оформлення кастового ладу (II ст. до н. е.— V ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”