Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова піднімати; переміщення кого-, чого-небудь угору, на вищу позицію, рівень або стан.
2. Процес збільшення, посилення, підвищення чого-небудь (наприклад, продуктивності, цін, тонусу).
3. У техніці та механіці — сукупність пристроїв, механізмів або дій, призначених для переміщення вантажів по вертикалі.
Приклад 1:
Китайці значно раніше за європейців навчилися безперервно нагнітати повітря у плавильну піч для виробництва сталі, винайшли тачку на колесах, віялку для зерна, ланцюговий насос з лопатками чи ковшами для піднімання землі чи води, кермо для судна тощо. Високого рівня досягла у Стародавньому Китаї народна медицина.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”