Словник Української Мови
Буква
1. Пристрій для підпалювання заряду у вогнепальній зброї, вибухових пристроях тощо; капсуль.
2. Розмовне позначення ентузіазму, палкості, внутрішнього натхнення для якоїсь діяльності.
3. Застаріле або діалектне: полум’я, сильний вогонь; те, чим розпалюють вогонь (наприклад, тріски).
Приклад 1:
Врешті й турки, стративши воєнний запал і фантазію, пішли вздовж Дніпра й скурали місто Канів, люди замкнулись у кам’яній церкві, бусурмани обклали церкву соломою та дровами і всіх спалили. Ромадановський і Самойлович не дали Каневу ніякої допомоги.
— Франко Іван, “Мойсей”