Словник Української Мови
Буква
1. Дієслово доконаного виду, що означає: мести, підмітаючи, зібрати сміття, пил тощо в одному місці або до певної межі; прибрати за допомогою мітли, щітки чи іншого знаряддя.
2. Переносно: швидко пройти, пробігти, проїхати по поверхні чогось, торкаючись її, зіштовхуючи або змітаючи щось на своєму шляху (наприклад, про вітер, хвилю, натовп).
Приклад 1:
Потім до камери подано через кормушку віник — власне, то був не віник, а деркач — щоб підмести камеру. Черговим камери тепер був інженер Ляшенко, меланхолійний, вічно зажурений і безмежно насторожений чоловік, і він виконав цю функцію — підмів камеру.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”