Словник Української Мови
Буква
1. Який був схоплений, піднятий знизу або з боку, часто раптово чи швидко.
2. Який був прийнятий, запозичений, перейнятий кимось (про думки, ідеї, моду тощо).
3. Який був захоплений, зацікавлений, початий кимось із ентузіазмом (про справу, ініціативу).
4. Який був перерваний, зупинений або затриманий кимось на шляху (рідковживане значення).
Приклад 1:
Воно вихоплювало з темені Буг і там, над водою, заломлювалося догори, золотим потоком підіймалося в небо й, огинаючи місяць, у небі згоряло… Підхоплений жахом, Тиміш скочив із воза на землю, пригнувся і, гублячи із сагайдака стріли, побіг на середину табору ховатися під коней. Ясельський підходив до Шостака.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”