Словник Української Мови
Буква
1. Рухатися, наближатися до когось або чогось, перебуваючи на певній відстані.
2. Бути зручним, придатним для чогось, відповідати певним вимогам або потребам.
3. Бути доречним, відповідним у певній ситуації (про слова, вчинки, тощо).
4. Мати певне ставлення до когось або чогось, обходитися з кимось якимось чином.
5. Приступати до виконання чогось, братися за щось, починати діяти.
6. (у 3-й особі) Про час, подію: наставати, наближатися.
Приклад 1:
У своїх роботах завжди намагалася підходити до літератури як до мистецтва слова й аналізувати твір у його конкретній словесній матерії, як єдину цілісну структуру, підвладну своїм законам. Та й мені катастрофічно бракує знання сучасних теорій, філософських систем, методів дослідження.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Розповідає «Авеста» також про соціальну й політичну історію Стародавнього Ірану, хоча в цьому випадку до неї слід підходити особливо критично, бо невідомо, де й коли вона з’явилася на світ. Фрагменти «Авести» потрапили до книгосховища Оксфордського університету на початку XVIII ст., однак тоді їх іще не вміти читати.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”