Словник Української
Атакований, -а, -е. Пасивний дієприкметник минулого часу від дієслова «атакувати». Уживається для позначення об’єкта, на який спрямовано напад, наприклад: піхота, яку атакували бронетранспортери, потрапила у важке положення (Гончар, III, 1959, 139).
Атаковано. Безособове присудкове слово, що вказує на факт нападу без визначення виконавця дії. Приклад: Йону атакували з усіх боків, тому він змушений погодитися на огляд своєї доньки (Коцюбинський, І, 1955, 280).
У медицині: нав’язлива боязнь втратити здатність координувати рухи.
Атаксія — це порушення координації свідомих рухів, яке виникає при певних патологіях нервової системи. Її причинами можуть бути серйозні ушкодження чутливості тканин (наприклад, при пошкодженні спинного мозку) або дисфункція вищих нервових центрів, що контролюють рухи (що трапляється при патологіях мозочка чи вестибулярного апарату через склероз судин, травми, пухлини, інфекційні хвороби тощо). Терапія спрямована на лікування основного захворювання та включає спеціальні вправи.
Ментальна атаксія — це патологічний розрив між емоційними проявами людини та її думками чи ідеями.
Статична атаксія — це форма атаксії, де відсутність координації позбавляє людину можливості утримувати рівновагу у вертикальному положенні.
Атактостель — це будова центральної частини стебла, характерна для однодольних, а також окремих видів дводольних рослин.
АТАКУВАТИ, -ую, -уєш, дієслово (доконаний та недоконаний вид, перехідне). 1. Рішуче переходити в наступ на супротивника, завдавати удару по ворогу. Як приклад: діючи у тилу французьких військ, підполковник Давидов атакував та знищив охорону обозу з артилерійськими снарядами (Кочура); командир віддав наказ негайно атакувати Турецький вал у лобову (Ю. Яновський).
2. У переносному значенні: активно діяти проти когось або наполегливо прагнути досягти певної мети. Наприклад: школярі вже атакували горб заступами (Донченко); Зоя відразу ж почала атакувати Катрусю численними питаннями (Рибак).
Атакуючий, -а, -е. Дієприкметник теперішнього часу від дієслова «атакувати».
У значенні іменника: атакуючий, -ого, ч. Особа, яка здійснює атаку, напад. У художньому творі зафіксовано: «Атакуючі прорвались до самого Перекопського валу» (Гончар, «Таврія…», 1957, с. 684).
За часів держави Сасанидів в Ірані так називалася культова споруда для поклоніння вогню, пов’язана з релігійними практиками зороастризму.
Аташе — це посада фахівця-радника, який спеціалізується на конкретній галузі (наприклад, військовій справі чи торгівлі) та працює при дипломатичному представництві. Як ілюстрація: він обіймав лише посаду аташе при одній із європейських дипломатичних місій (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 235). Також існували чутки, що разом із головнокомандувачем до Чаплинки прибудуть усі іноземні військові аташе, акредитовані в Криму (Гончар, Таврія.., 1957, 635).
Цей термін також означає молодший дипломатичний ранг у відомстві закордонних справ. Наприклад, аташе радянського посольства, який зустрів Федора Архиповича, провів його до зали очікування (Рибак, Час.., 1960, 857).
Див. статтю «диплом» у третьому томі.
Ця комаха належить до родини несправжніх саранових і не утворює стад.