1. Дія за значенням дієслова “докручувати” — остаточне, повне закручування чогось до кінця, до потрібної міри щільності або до певного положення.

2. У переносному значенні — додаткові зусилля, заходи або дії, спрямовані на завершення, вдосконалення або доведення чогось до бажаного стану, часто вживається в контексті роботи над проектом, ідеєю або навичкою.

3. У технічному контексті — процес регулювання, калібрування або тонкого налаштування механізмів, приладів або програмного забезпечення для досягнення оптимальної роботи.

1. Дія за значенням дієслова “докроювати”; завершення процесу кроювання (розкроювання) матеріалу, розмічання та вирізання деталей для пошиття.

2. У поліграфії: завершальний етап розкроювання паперу, картону або вже віддрукованих аркушів на форматні частини, що відповідають заданим розмірам виробу.

1. Дія за значенням дієслова “докреслювати”; завершення креслення, додавання креслених деталей до вже існуючого зображення чи креслення.

2. У поліграфії та комп’ютерній графіці — підвищення чіткості контурів зображення, його окремих елементів або тексту шляхом технічного накладання тонких ліній.

Процес нанесення останнього шару фарби або лаку на виріб, що надає йому завершеного вигляду та захисних властивостей.

У малярстві та реставрації — заключний етап художнього оздоблення поверхні, детальне опрацювання кольором, світлотінню для досягнення цілісності та виразності зображення.

Переносно — останні штрихи, завершальні доробки, які надають чомусь остаточного, довершеного вигляду.

1. Дія за значенням докрасити — завершення фарбування, нанесення фарби на ті ділянки, які залишилися непофарбованими або потребують остаточного шару.

2. Результат такої дії — стан поверхні після завершення фарбування; виправлений, остаточно пофарбований вигляд чогось.

1. Дія за значенням дієслова “докошувати” — завершення косіння, скішення трави, злаків тощо на певній ділянці до кінця.

2. Результат такої дії — скошена частина, яка залишалася після основного косіння, або вся площа, скошена в останню чергу.

1. (у техніці, металургії) Процес остаточної прокатки металу на стані для досягнення необхідних точності розмірів, форми та якості поверхні виробу.

2. (переносно, рідко) Завершальна стадія якогось процесу, що наближає його до кінцевого результату; доведення до кінця.

1. Властивість за значенням прикметника “докорінний”; належність до корінного населення, автохтонність, аборигенність.

2. (у філософії, соціальних науках) Ідеологія, політична чи громадська позиція, що відстоює права, інтереси та самобутність корінних народів, визнання їхнього першочергового статусу на певній території.

1. (заст.) Докір, осуд, дорікання; висловлювання несхвалення чи осудження когось за вчинки або поведінку.

2. (рідк.) Стан смутку, зажуреності, сумовитості; задумливий сум.

Докорище — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.