докорінність

1. Властивість за значенням прикметника “докорінний”; належність до корінного населення, автохтонність, аборигенність.

2. (у філософії, соціальних науках) Ідеологія, політична чи громадська позиція, що відстоює права, інтереси та самобутність корінних народів, визнання їхнього першочергового статусу на певній території.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |