Значення
- (Лінгвістика) –
(заст.) Докір, осуд, дорікання; висловлювання несхвалення чи осудження когось за вчинки або поведінку.
- (Психологія) –
(рідк.) Стан смутку, зажуреності, сумовитості; задумливий сум.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. докоряння, р. докоряння, д. докорянню, з. докоряння, о. докорянням, м. докорянні, к. докоряння