1. Господарська діяльність, пов’язана з веденням домашнього господарства, управлінням сімейним бюджетом, доглядом за домом та членами сім’ї.

2. Одиниця обліку в економіці та статистиці, що об’єднує осіб, які спільно проживають у одному житловому приміщенні, ведуть спільне господарство та частково або повністю об’єднують свої доходи та витрати; домогосподарство може складатися з однієї особи або групи родичів/неродичів.

1. Жінка, яка веде домашнє господарство, займається побутовими справами та доглядом за домом і сім’єю, часто не маючи при цьому офіційного місця роботи.

2. (заст.) Господиня будинку, голова жіночої статі в родині, яка керує домашніми справами та прислугою.

Особа, яка веде домашнє господарство, займається організацією та виконанням робіт у домі (прибирання, приготування їжі, догляд за членами сім’ї тощо).

Власник або постійний мешканець житлового будинку, квартири, який несе відповідальність за його утримання.

1. Право володіння будинком (житловим приміщенням) або комплексом житлових та господарських будівель, що закріплюється за власником відповідними документами.

2. Конкретний будинок (садиба) разом із прилеглою земельною ділянкою, що перебуває у чиємусь володінні; майнове господарство, що складається з таких об’єктів.

1. Назва навчального предмета в загальноосвітніх школах, який вивчає основи ведення домашнього господарства, кулінарії, шиття, догляду за домом та інших практичних навичок для організації побуту.

2. (застаріле) Система знань і практичних навичок з раціонального ведення домашнього господарства, господарювання в сім’ї.

1. Результат домовляння; угода, згода, досягнута шляхом обговорення між двома або більше сторонами щодо спільних дій, розподілу обов’язків, умов співпраці тощо.

2. Попередня, часто неофіційна чи усна, угода, умовленість, що встановлює певні правила або порядок дій для учасників.

3. У політичному, дипломатичному або діловому контексті — формальна чи неформальна угода, часто компромісного характеру, що фіксує зближення позицій сторін.

Жінка, яка володіє будинком (житловою будівлею) на правах приватної власності.

Власниця житлового будинку, яка здає його або його частину в оренду (найм).

1. Право власності на будинок (житловий або нежитловий) та пов’язане з ним майно (земельну ділянку, господарські споруди тощо).

2. Об’єднання власників окремих приміщень (квартир, офісів) у багатоквартирному будинку для спільного управління майном та спільним господарюванням (наприклад, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку — ОСББ).

3. Застаріле: господарство, господарювання в домі, домашнє господарство.

Особа, яка володіє будинком (житловим приміщенням) на правах приватної власності.

Власник житлового будинку або його частини, який несе відповідальність за його утримання та експлуатацію.

1. Властивість за значенням прикметника “домовитий”; здатність до порядності, господарської розсудливості, уміння добре вести домашнє господарство.

2. Розмова, переговори, домовленість (застаріле значення).