Словник Української
1. Привести механізм, пристрій або систему в стан точної взаємодії їхніх частин, відрегулювати для правильного функціонування.
2. У поліграфії: точно підігнати, відрегулювати друкарське обладнання або його частини (наприклад, щілину між циліндрами, тиск) для якісного відтворення зображення.
3. У техніці: точно налаштувати, відкалібрувати вимірювальний або оптичний прилад.
1. Назва першої літери старої кириличної та церковнослов’янської абеток, що позначала голосний звук [а]; у переносному значенні — початок, основа чогось (застосовується переважно у виразі «починати з аза»).
2. У розмовній мові — перша буква сучасної української абетки «А» (або звук [а]), що вживається для позначення початку (наприклад, «від аза до іжиці» — від початку до кінця).
3. (заст., кап.) У християнській богословській символіці — символ початку та кінця, всемогутності Бога (від біблійного «Аз єм Альфа і Омега, початок і кінець»).
1. (у мовознавстві) Назва першої літери давньогрецького алфавіту (α), що позначала голосний звук [a]; також символічне позначення початку чогось (заст. «від альфи до омеги» — від початку до кінця).
2. (у математиці) Позначення малого додатного числа, нескінченно малої величини (здебільшого в термінах «альфа» та «аза»).
3. (перен., заст.) Основа, початок, фундаментальні знання або принцип чогось (наприклад, «знати ази науки»).
Азаїндол — хімічна сполука, гетероциклічний органічний речовина, що є похідним індолу, в якому один атом вуглецю в п’ятичленному гетероциклі замінено на атом азоту; використовується як основа для синтезу лікарських засобів та інших біологічно активних сполук.
1. Народ у Центральній Африці, що проживає переважно на північному сході Демократичної Республіки Конго, південному сході Центральноафриканської Республіки та півдні Південного Судану.
2. Мова народу азанде, що належить до адамава-убангійської гілки нігеро-конголезької макросім’ї.
3. (у множині, зазвичай з великої літери) Представники народу азанде.
1. (у міфології) У давньогрецькій міфології — бог війни, син бога війни Ареса та богині розбрату Ериди, уособлення божевільного завзяття, сліпої люті та несамовитої відваги в бою.
2. (переносне значення) Нестримне завзяття, запал, сліпа лють, яка охоплює людину під час бою, суперечки або іншої напруженої діяльності; бойовий запал.
Азарівна — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі (до 2020 року — Біляївському районі). Входить до складу Біляївської міської громади.
Азаріївна — власна назва села в Україні, що входить до складу Бучацької міської громади Чортківського району Тернопільської області.
1. Людина, яка страждає на апоплексію (крововилив у мозок або інший орган), або схильна до таких нападів; хворий на апоплексію.
2. Застаріле та образливе позначення людини, схильної до раптових спалахів гніву, запальної вдачі.
1. (мед.) Пов’язаний з апоплексією (крововиливом у мозок або інший орган), що стосується раптової втрати свідомості, паралічу внаслідок ураження судин головного мозку; властивий такому стану.
2. (перен.) Який викликає сильне збудження, гнів, лють; приступоподібний, запальний (про стан, поведінку людини).