Аконітин — отруйна алкалоїдна речовина, яку виділяють з рослин роду борець (аconitum), зокрема з аконіту аптечного; один з найсильніших рослинних нервових ядів, що викликає параліч дихання та серця.
-
аконітовий
1. Який стосується аконіту (рід отруйних багаторічних трав’янистих рослин родини жовтецевих), властивий йому або виготовлений з нього.
2. Який містить у собі отруйні алкалоїди аконіту або має властивості, подібні до дії цієї отрути.
-
аконтій
Аконтій — власна назва персонажа давньогрецької міфології, юнака з острова Кеос, який за допомогою хитрого способу (написавши на яблуку клятву) домігся кохання та шлюбу з красунєю Кідіппою.
Аконтій — власна назва персонажа давньогрецької літератури, центрального героя поеми давньогрецького поета Каллімаха “Аконтій і Кідіппа”, що оповідає історію його кохання.
-
акордатура
1. Сукупність акордів, їх послідовність у музичному творі або характерне для певного композитора, стилю або епохи сполучення гармоній.
2. Цифроване позначення акордів (басо-цифрова нотація) над або під нотами басового голосу, що вказує на гармонію, яку має виконувати акомпаніатор (наприклад, на клавішних інструментах, гітарі).
-
акремоніоз
Акремоніоз — захворювання шовковичного шовкопряда, спричинене грибом Acremonium, що характеризується ураженням гусениць, їх загибеллю та утворенням на трупах білого або рожевого міцелію.
-
акретивний
1. (лінгв.) Пов’язаний з акрецією (нарощуванням) мовних елементів, що виражається в приєднанні нових морфем до основи слова без змін у самій основі.
2. (астрон.) Пов’язаний з акрецією (зростанням маси небесного тіла шляхом притягання та приєднання речовини з навколишнього простору під дією гравітації).
-
акреційний
1. (в астрономії) Пов’язаний з акрецією, тобто процесом падіння, притягання та накопичення речовини (газу, пилу) космічним об’єктом (наприклад, зорею, чорною дірою, планетою) під дією гравітаційних сил; властивий такому процесу.
2. (в геології) Пов’язаний з акрецією, тобто процесом зростання континентальної кори або літосферних плит шляхом приєднання нових ділянок (наприклад, океанічних островів, вулканічних дуг, океанічних плато) до їх країв; властивий такому процесу.
-
акреціювальний
1. (в астрономії) такий, що стосується акреції — процесу падіння, притягання та накопичення речовини космічним тілом (наприклад, зорею, чорною дірою, планетою) з навколишнього простору за рахунок гравітаційних сил.
2. (в геології) такий, що стосується акреції — процесу зростання континентальної кори або літосферних плит шляхом приєднання нових тектонічних блоків, океанічних вулканічних дуг, осадових комплексів тощо.
-
акреціювати
1. У фізиці та астрономії: збільшувати масу небесного тіла (зірки, планети, чорної діри тощо) шляхом притягання та приєднання речовини з навколишнього простору за допомогою гравітаційних сил.
2. У геології: збільшувати масу, розміри або об’єм геологічного утворення (наприклад, континентальної плити, острова) шляхом приєднання зовнішнього матеріалу, часто через осадження або тектонічні процеси.
3. У фінансах та економіці (рідко): поступово накопичувати, збільшувати капітал, активи або доходи протягом певного періоду, часто шляхом додавання невеликих сум або прибутків.
-
акреціюватися
1. (в астрономії) Процес приростання маси небесного тіла шляхом гравітаційного притягання та накопичення на його поверхні речовини з навколишнього простору (наприклад, газу, пилу, плазми).
2. (в геології) Процес приєднання, нарощування континентальної кори шляхо приростання до неї нових тектонічних блоків, осадових товщ або вулканічних дуг.