Словник Української
1. У літературознавстві — віршований твір, у якому перші літери кожного рядка (або строфи) утворюють слово, речення або ім’я автора; різновид акровірша.
2. У шифруванні — послідовність літер, що утворює слово або фразу, отримана з перших літер кожного слова в певному тексті; акронім, створений з початкових літер.
Акротрофоневроз — медичний термін, що позначає невротичний розлад, який проявляється відчуттям дрижання або тремтіння в кінцівках (часто в пальцях рук) без видимих об’єктивних ознак та органічних ушкоджень нервової системи.
Акрофіт — рослина, що зростає на високогір’ях, зазвичай вище межі лісу, пристосована до суворих умов (сильних вітрів, низьких температур, інтенсивної сонячної радіації).
Акрофіт — у давньогрецькій поезії: вірш, у якому початкові літери кожного рядка або строфи утворюють ім’я, слово або фразу (різновид акровірша).
Акрофолін — власна назва лікарського препарату, що містить суміш хлорофілів A і B, вилучених із листя евкаліпта; застосовувався як протизапальний та ранозагоювальний засіб.
1. Метод створення писемних знаків, при якому графема (наприклад, буква) походить від зображення предмета, назва якого починається з того звука, що позначає ця графема; принцип побудови деяких абеток (наприклад, давньоєгипетської, фінікійської).
2. У музикознавстві — принцип найменування нот у середньовічній Європі за початковими складами рядка латинського гімну, де кожен наступний рядок співався на тон вище.
1. (У біології, про хромосому) Такий, у якого центромера розташована близько до одного з кінців, внаслідок чого одне плече хромосоми значно довше за інше.
2. (У лінгвістиці, про мову) Така, в якій визначений компонент (найчастіше голова) стоїть на початку складного утворення (словосполучення, складноскладене слово тощо).
Акроцефалополісиндактилія — рідкісний вроджений синдром (генетичне захворювання), що характеризується комплексом аномалій розвитку черепа та кінцівок, зокрема передчасним закриттям черепних швів (акроцефалія або краніосиностоз), що призводить до деформації голови, а також множинним зрощенням пальців (синдактилія) та їх надлишковою кількістю (полідактилія).
Акроціаноз — стійке синювато-фіолетове забарвлення шкіри дистальних відділів кінцівок (кистей, стоп, пальців), а іноді й губ або вух, викликане порушенням кровообігу в дрібних судинах (капілярах) та застоєм венозної крові.
1. Стосовний до акмеїзму — літературно-мистецької течії початку XX століття, що виникла в російській поезії на противагу символізму та проголошувала повернення до ясності, матеріальності, предметності образів і точності слова.
2. Характерний для творчості представників акмеїзму (наприклад, М. Гумільова, А. Ахматової, О. Мандельштама), що відрізняється чіткістю форми, конкретністю зображення, увагою до деталі та земного буття.
Представниця або прихильниця акмеїзму — літературної течії в російській поезії початку XX століття, що виникла як альтернатива символізму і прагнула до чіткості, предметності та «земної» образності в мистецтві.