Значення
- (Лінгвістика) –
Метод створення писемних знаків, при якому графема (наприклад, буква) походить від зображення предмета, назва якого починається з того звука, що позначає ця графема; принцип побудови деяких абеток (наприклад, давньоєгипетської, фінікійської).
- (Мистецтво) –
У музикознавстві — принцип найменування нот у середньовічній Європі за початковими складами рядка латинського гімну, де кожен наступний рядок співався на тон вище.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. акрофонія, р. акрофонії, д. акрофонії, з. акрофонію, о. акрофонією, м. акрофонії, к. акрофоніє