Словник Української
Архіморула — власна назва, що позначає найбільшу та найпотужнішу з відомих рул (кермових пристроїв) у світі, створену для унікального надважкого транспорту або спеціальної техніки.
Архіморула — у переносному значенні: символ або еталон абсолютного контролю, керування або домінування в якійсь сфері.
1. У палеонтології: стародавня, примітивна форма або тип організмів, що вважається предком для групи пізніших, більш розвинених форм.
2. У геології та стратиграфії (застаріле): найдавніша частина певної товщі гірських порід або найнижчий ярус геологічної системи, що містить найпростіші форми викопних організмів.
1. Стосунний до архіпелагу, властивий йому; такий, що знаходиться або існує на архіпелазі.
2. Призначений для плавання між островами архіпелагу (про судно, морський шлях тощо).
1. (біол., заст.) Внутрішня в’язкоплинна, безструктурна основа клітини (протоплазми), в якій містяться ядро та інші клітинні компоненти; синонім до гіалоплазми.
2. (біол., заст.) Первісна, недиференційована протоплазма, з якої, за гіпотезами, розвинулися всі форми життя.
1. (біол.) Внутрішній, постійний пласт клітини, що містить основні органели (ядро, пластиди, мітохондрії тощо), на відміну від зовнішнього, тимчасового шару — ектопласта.
2. (іст., рел.) У ранньохристиянській та середньовічній традиції — один з титулів єпископа, що підкреслює його верховну духовну владу в питаннях віри та церковного управління.
Архіптеригій — у давньогрецькій архітектурі: тип даху, що складався з основного двосхилого покриття та нижчих односхилих навісів з боків, утворюючи характерну трикутну форму фронтону.
Архіптеригій — у сучасній архітектурі та історії мистецтва: термін для позначення раннього, примітивного типу фронтону або даху античних храмів, який вважається попередником класичного портика з трикутним фронтоном.
1. Надзвичайно реакційний, вкрай ворожий до прогресу, демократії та соціальних змін; що характеризується крайніми консервативними або ретроградними поглядами.
2. (У конкретно-історичному контексті) Стосовний до найбільш консервативної, монархічної та антидемократичної частини царської бюрократії, аристократії та духовенства в Російській імперії.
1. (у математиці, інформатиці) Надзвичайно складний, що має винятково високу ступінь складності, часто стосується обчислювальних задач, алгоритмів або систем, складність яких перевищує поліноміальну (наприклад, експоненційну або факторіальну) і відноситься до найвищих класів складності (наприклад, EXPSPACE, NONELEMENTARY).
2. (у загальному вжитку) Надзвичайно, надмірно складний, заплутаний; такий, що має винятково багато складових, зв’язків або рівнів, що ускладнює його розуміння, аналіз або виконання.
1. Фахівець з архітектури, який займається проектуванням будівель, споруд, комплексів та розробкою об’ємно-планувальних і архітектурних рішень; архітектор.
2. (переносно) Творець, тієї чи іншої ідеї, концепції, плану; основоположник, організатор.
1. Стосовний до художньої організації архітектурної форми, що виражає єдність конструктивної основи, просторової структури та художньо-образного вирішення споруди або комплексу.
2. Характерний для архітектоніки як мистецтва створення художньо виразної та цілісної форми в архітектурі.