Автокератопластика — хірургічна операція з пересадження рогівки, при якій трансплантат (рогівковий лоскут) береться у самого пацієнта з іншої ділянки його ока.
-
автокефальність
1. Статус помісної православної церкви, що характеризується її повною самоврядною адміністративною незалежністю від інших помісних церков у внутрішніх питаннях, включаючи право самостійно обирати та висвячувати єпископів, на чолі зі своїм предстоятелем (патріархом, митрополитом або архієпископом).
2. Властивість церкви, що має такий статус; церковна незалежність, самокерованість.
-
автокінетичний
1. (у фізиці) Який стосується автокінезу — явища зміни положення нерухомого об’єкта в темряві, що виникає через мікрорухи очей спостерігача та відсутність точок просторової орієнтації.
2. (у психології, соціальній психології) Який стосується автокінетичного ефекту — ілюзії руху нерухомого джерела світла в повній темряві, що використовується в експериментах для вивчення конформізму та соціального впливу в групі.
-
автокінопересувка
1. Спеціально обладнаний автомобіль (переважно вантажний), призначений для демонстрації кінофільмів на відкритому повітрі, який має у своєму складі кінопроєкційну апаратуру, екран, звукову апаратуру та джерела електроживлення.
2. Мобільна кіноустановка, що дозволяє організовувати кінопокази в тимчасових умовах (наприклад, у польових таборах, у віддалених населених пунктах, на будмайданчиках), а також сама подія такого пересувного кінопоказу.
-
автоклавний
1. Який стосується автоклава, призначений для нього або виготовлений за його допомогою.
2. У будівництві: який набув міцності в результаті обробки насиченою водяною парою під високим тиском у спеціальному апараті (автоклаві).
-
автоклази
Автоклази — власна назва геологічної формації або стратиграфічного горизонту в Карпатському регіоні, що складається переважно з пісковиків і конгломератів.
-
автокласт
1. (геологія) Уламок гірської породи, що утворився внаслідок її дроблення без зміщення, всередині тієї ж породи або вулканічного потоку під час його застигання.
2. (геологія, рідше) Загальна назва для кластичних (уламкових) частинок, які генетично пов’язані з материнською породою, де вони знаходяться.
-
автокластичний
1. (геол.) Пов’язаний з автоклазом — процесом механічного руйнування гірських порід унаслідок внутрішніх напруг, що виникають під час їхнього формування, без впливу зовнішніх сил.
2. (геол.) Утворений внаслідок такого процесу; властивий для порід, що зазнали подрібнення через внутрішні тектонічні напруги.
-
автоклітики
1. У лінгвістиці та філософії мови — слова або мовні конструкції, які не мають самостійного референційного значення до об’єктів дійсності, а слугують для модифікації, організації або зв’язку інших частин висловлювання, виконуючи синтаксичну або прагматичну функцію (наприклад, сполучники, частки, модальні слова).
2. У поведінковому аналізі та вербальній поведінці Б. Ф. Скіннера — вербальні одиниці (операнти), які функціонують лише у поєднанні з іншими вербальними стимулами, трансформуючи або уточнюючи їхній ефект на слухача, тобто це мовні реакції, що залежать від інших мовних реакцій мовця.
-
автокоагуляційний
1. (мед., біол.) Який стосується автокоагуляції, тобто самовільного згортання (наприклад, крові або білків) в організмі або в ізольованій системі без зовнішніх втручань.
2. (техн.) Який має властивість до самозгортання, самоутворення згустків (наприклад, про автокоагуляційні властивості деях суспензій або матеріалів).