Словник Української
1. Прискорення темпів індивідуального розвитку, фізичного дозрівання організму людини та тварин у порівнянні з попередніми поколіннями; також прискорення росту рослин.
2. У фізиці — прискорення руху тіла; величина, що характеризує зміну швидкості руху в одиницю часу.
1. Розділ прикладної фізики та метрології, що вивчає методи та засоби вимірювання прискорення (акселерації) об’єктів, переважно за допомогою спеціальних приладів — акселерометрів.
2. Сукупність методів і технік вимірювання, реєстрації та аналізу прискорень, що використовуються в інженерії, медицині, наукових дослідженнях, навігації та випробуваннях техніки.
1. Стосовний до акцепту (прийняття, погодження), призначений для його оформлення або той, що його здійснює.
2. У фінансовій та комерційній практиці: такий, що стосується акцепту векселя або іншого платіжного документа, тобто зобов’язання сплатити його в зазначений термін.
1. У фінансах та комерції — прийняття платіжного документа (наприклад, векселя, тратти) до оплати шляхом нанесення на ньому відповідного підпису, печатки або позначки, що підтверджує зобов’язання платника сплатити зазначену суму в строк.
2. У праві та діловій практиці — прийняття пропозиції (оферти), що веде до укладення угоди; вираження згоди на запропоновані умови.
3. У загальному вжитку (менш поширене) — визнання, схвалення чи позитивна оцінка чогось, згода з певною позицією або фактом.
1. Отримати акцепт (згоду на оплату платіжного документа), бути прийнятим до оплати (про векселі, чеки та інші платіжні документи).
2. Бути прийнятим, схваленим, отримати згоду (про пропозиції, умови, рішення тощо).
1. У фінансах та комерційному праві — формальна згода платника (акцептанта) сплатити платіжну вимогу (наприклад, вексель, тратту), що підтверджується власноручним підписом на цьому документі зі словом «акцептовано» або аналогічним; прийняття платіжного зобов’язання до оплати.
2. У міжнародному праві та торгівлі — прийняття пропозиції (оферти) контрагентом, що веде до укладення угоди; вираз згоди на запропоновані умови.
3. У банківській справі — погодження банком гарантії (акредитиву) на оплату документів, представлених експортером, за умови дотримання всіх обумовлених умов.
1. (юрид.) Пов’язаний з акцесією, тобто з додатковим договором або зобов’язанням, яке існує лише за наявності основного (головного) договору чи зобов’язання; додатковий, супутній. Наприклад: акцесійне зобов’язання, акцесійний договір.
2. (екон., міжнар. відносини) Стосуючийся акцесії — приєднання держави до міжнародного договору, угоди чи організації; що набуває чинності через такий акт. Наприклад: акцесійний протокол, акцесійна процедура.
1. У міжнародному праві — приєднання держави до міжнародного договору, угоди чи організації, що вже діють між іншими державами, з набуттям усіх прав та зобов’язань, передбачених цим документом.
2. У цивільному праві — спосіб придбання права власності, при якому право на додаткову річ (приналежність) слідує за правом власності на головну річ.
3. У природничих науках (географія, геологія) — процес приростання, приєднання нових територій або структур (наприклад, континентальних плит) до вже існуючих.
1. Стосовний до акції (цінних паперів), пов’язаний з нею; призначений для акціонерів.
2. Такий, що належить акціонерному товариству або створений ним; акціонерний.
3. Призначений для акції (масового заходу), що проводиться з певною метою (наприклад, рекламною, благодійною); пов’язаний з такою акцією.
1. Жінка, яка володіє акціями акціонерного товариства або іншого підприємства, організованого на паях; жіночий відповідник до слова “акціонер”.
2. Розм. Акціонерне товариство, компанія (зазвичай у жартівливому або неформальному контексті).