• арніка

    Багаторічна трав’яниста рослина, що відрізняється високим зростом та жовтими суцвіттями; має значне медичне застосування. У літературних джерелах зустрічаються описи її зростання, наприклад, серед каміння (Коб., І, 1956, 470). Флора Українських Карпат налічує майже двісті видів цілющих рослин, до яких належать арніка гірська, тирлич жовтий та чемерник червонуватий (Наука.., 10, 1961, 36).

    У фармацевтиці цей термін також позначає лікарський засіб, вироблений із квіткових головок даної рослини.

  • арніковий

    Прикметник, що походить від іменника «арніка» або стосується цієї рослини. Утворений за допомогою суфікса від назви «арніка». Ілюстрація вживання: героїня твору завжди допомагала хворим, прописуючи їм хінний порошок і застосовуючи примочки з арніки (Коцюбинський, II, 1955, 57).

  • арогенез

    Еволюційний процес, в ході якого група живих істот, набуваючи корінних адаптацій, переходить до існування в новому середовищі.

  • арозія

    1. Процес руйнування поверхні або структури внаслідок хімічного або механічного впливу.

    2. У медицині — пошкодження цілісності тканин, зокрема судинних стінок, що виникає через їхнє роз’їдання при запаленнях або формуванні виразок.

  • ароїдні

    Ароїдні — це родина однодольних рослин, представники якої переважно є багаторічними травами з кореневищем, великим, часто прикореневим листям. До цієї групи також належать ліани, епіфіти та дерева.

    Більшість рослин цієї родини містять токсичні речовини, зокрема алкалоїди та глюкозиди. Окремі види знайшли застосування у медицині.

    Чимало ароїдних культивують як декоративні кімнатні та оранжерейні рослини. У тропічних регіонах деякі види (як-от таро) вирощують для споживання в їжу.

  • аристократ

    АРИСТОКРАТ, -а, чол. Особа, що входить до складу аристократії (у другому значенні цього слова).

    Як ілюстрація вживання: у творі Т. Шевченка згадуються патриції-аристократи та сенат у Римі (“А в Римі свято…”, II, 1953, 271).

    У художній літературі (Н.-Лев., І, 1956, 171) персонаж порівнює бал із прийомами найвищої та найзаможнішої шляхти Варшави.

    В історичному контексті (Іст. стар. світу, 1957, 84) вільних жителів Аттики поділяли на аристократів (знать) та демос — простий народ.

  • аристократизм

    Аристократизм — це манера поводження, властива представникам аристократії, яка проявляється у зовнішній вишуканості, витонченості та гордовитості.

    Також це поняття може означати благородство і шляхетність у поведінці або вдачі.

  • аристократичний

    1. Відносний до аристократії. Наприклад: про народну трагедію, що виникла серед простого люду, а згодом була запрошена до вищого, аристократичного кола; або про владу скіфських ватажків, яка поступово позбувалася демократичних ознак і набувала рис деспотизму на користь родовитої верхівки.

    2. Властивий аристократові, притаманний аристократам. Наприклад: про погляд, у якому відчувалася зневага шляхетної особи до простолюдина; або про рухи та манери, що набули певної витонченості, властивої вищому суспільству.

    3. Історичне значення: такий, для якого характерна панівна роль аристократії. Наприклад: про рабовласницькі республіки, що поділялися на ті, де влада належала аристократії, та ті, де вона була демократичною.

  • аристократичність

    Аристократичність — це іменник жіночого роду, абстрактне поняття, утворене від прикметника «аристократичний» у значенні 2; синонім до слова «аристократизм».

    Ілюстрацією вживання є літературний приклад: героїня Ватя вагалася, чи перелазити через перелаз, оскільки в її свідомості аристократичність і демократичність несподівано вступили в запеклу боротьбу (Микола Левицький, том IV, 1956, сторінка 84).

  • аристократично

    Прислівник, утворений від прикметника «аристократичний».

    Характеризує дію або прояв, властивий аристократії: витончено, вишукано. Наприклад, про тонкі манери, вирази та поводження; або про надзвичайно чисту та правильну вимову, яка навмисно виділяється.