• алтайці

    Алтайці, -ів, мн. (однина: алтаєць, -йця, чол.; алтайка, -и, жін.). Етнічна спільність, яка є корінним народом та складає більшість мешканців Горно-Алтайської автономної області, що входить до складу Алтайського краю РРФСР.

    Алтаєць, -йця, чол. Див. визначення до слова «алтайці».

    Алтайка, -и, жін. Див. визначення до слова «алтайці».

  • алтей

    Це слово є синонімом до “алтея”. У літературному джерелі зазначається, що у Медоборах трапляється дуже багате різнотрав’я, серед якого є вероніка степова, конюшина та алтей.

    Алтея — це назва роду багаторічних трав, що належать до родини мальвових. Ці рослини мають цінні властивості, тому їх використовують у лікувальних цілях як для людей, так і у ветеринарній практиці.

  • алтея

    Алтея — це рід трав’янистих багаторічників, що належать до родини мальвових. Рослини цього роду знаходять застосування як у медичній, так і у ветеринарній практиці.

  • алтин

    Алтин — це історична грошова одиниця, що перебувала в обігу на Русі та мала цінність у три копійки.

  • алуалу

    Алуалу — це різьблені надгробні стовпи з острова Мадагаскар, що вертикально складалися з однаково оброблених каменів із отворами та завершувались зображенням колеса; їхня основа іноді мала форму стилізованої людської фігури.

  • алун-алун

    Алун-алун — це масштабна міська площа в Індонезії, що виконує функцію головного громадського простору, причому адміністративні будівлі зведені саме так, щоб їхні головні фасади були орієнтовані на неї.

  • алунд

    Це синтетичний корунд, продукт переробки бокситів.

  • алуніт

    Алуніт належить до класу сульфатних мінералів. Його колір зазвичай білий, але може мати сірий, жовтий або червоний відтінок. Цю породу застосовують у промисловості для виробництва сульфату алюмінію.

  • алунітизація

    геол. Процес метасоматозу, при якому гірські породи перетворюються з утворенням алуніту та інших характерних мінералів; цей тип змін властивий фазі затухання вулканізму.

  • алфавіт

    Алфавіт — це впорядкована за сталою послідовністю система графічних знаків (літер), що використовується для письма в певній мові; те саме, що азбука чи абетка.

    Найдавніша відома слов’янська писемність має дві форми алфавіту — кирилицю та глаголицю (за даними “Нарисів стародавньої історії УРСР”, 1957).

    Вираз “за алфавітом” або “по алфавіту” означає вживання алфавітного порядку. Як приклад: взяти перелік усіх запоріжців і згадати їх, слідуючи такому порядку (за твором О. Вишні, 1956).