• ангеліна

    1. Власна назва жіночого імені, що походить від латинського слова «angelus» (ангел) та має значення «ангельська», «подібна до ангела» або «вісниця».

    2. Рідкісна власна назва рослини (звичайно у формі «Ангеліна»), що іноді вживається в народній ботанічній номенклатурі для позначення окремих видів квітів (наприклад, деяких гвоздик або інших декоративних рослин).

    3. У спеціалізованій літературі (мінералогія) — власна назва рідкісного мінералу, різновиду монациту, відомого як «ангелініт».

  • ангелочок

    1. Зменшувально-пестливе від ангел: невеликий ангел, янголятко.

    2. Переносно: про дуже добру, лагідну, невинну людину, часто дитину.

    3. Уживається як ласкаве звертання або прізвисько.

  • ангеля

    1. Ангеля — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

    2. Ангеля — жіноче ім’я, українська народна форма імен Ангеліна або Анжела.

  • ангелян

    Ангелян — застаріла назва мешканця або уродженця Англії; англієць.

    Ангелян — історична назва представника германського племені англів, що у V–VI століттях нашої ери переселилося з Ютландії на територію Британії, де разом з саксами та ютами стало одним з основних етносів, що сформували англосаксонську спільність.

  • ангідропохідне

    Ангідропохідне — спеціальний термін у хімії, що позначає сполуку (переважно органічну), яка утворюється з іншої сполуки шляхом відщеплення води (дегідратації), тобто є продуктом реакції, де молекула води відділяється від вихідної речовини.

    Ангідропохідне — у більш широкому, загальнонауковому вжитку: будь-яка похідна речовина, отримана з іншої шляхом видалення з її складу молекул води.

  • ангідросульфокислота

    Ангідросульфокислота — застаріла назва неорганічної сполуки, відомої як піросірчана кислота або двосульфатна кислота (H₂S₂O₇), що є продуктом відщеплення води від двох молекул сульфатної кислоти.

  • ангідроцукор

    1. Хімічна сполука, що є продуктом повного зневоднення цукру, безбародний кристалічний порошок, який використовується в лабораторних дослідженнях та деяких технологічних процесах.

    2. (у побуті) Застаріла або жартівлива назва цукру-піску, з якого повністю видалена волога, що робить його особливо сипучим.

  • ангіектазія

    Ангіектазія (від грец. ἀγγεῖον — посудина та ἔκτασις — розширення) — стійке розширення кровоносних судин (артерій, вен або капілярів) на певній ділянці, що призводить до порушення місцевого кровообігу; один із видів вазомоторних розладів.

    У вузькому, клінічному значенні — локальне розширення судин сітківки ока, що часто є симптомом захворювань (наприклад, діабетичної ретинопатії) або наслідком запального процесу.

  • ангій

    1. У давньогрецькій міфології — один з богів війни, син Ареса та Афродіти, брат Деймоса, Фобоса та Гармонії, що втілював страждання, тривогу та душевну муку.

    2. У переносному значенні — стан тривоги, душевних страждань, глибокого занепокоєння; мука, туга.

  • ангінофобія

    Ангінофобія — патологічний страх задишки або нападу стенокардії, що виникає як психосоматичний симптом у хворих на серцево-судинні захворювання або як прояв тривожного розладу.