Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “вивішувати” — розміщення, кріплення чогось на висоті або на видимій поверхні для огляду, сушіння, вентиляції тощо.
2. Процес або результат такої дії, зокрема виставлення напоказ, демонстрування чого-небудь (наприклад, прапорів, транспарантів, оголошень).
3. У техніці та будівництві — закріплення конструкції або її частини у висячому положенні, монтаж методом підвішування.
1. (іст.) Особа, яка займалася вивішуванням (вивіскою) товарів у крамницях або на ринках; той, хто виставляв товари для показу покупцям.
2. (перен., рідк.) Той, хто виставляє щось напоказ, демонструє публічно; той, хто робить щось напоказ.
1. Розташування, розміщення предметів, експонатів для огляду, демонстрації (наприклад, у музеї, на виставці).
2. У мистецтві — початкова частина художнього твору (зокрема літературного, музичного, кінематографічного), де представлені основні персонажі, обстановка, обставини, що передують розвитку сюжету.
3. У фотографії та кінематографі — кількість світла, що потрапляє на світлочутливий матеріал (плівку, матрицю) за певний час; також результат дії цього світла — ступінь освітленості знімка.
4. У медицині — вплив на організм певних зовнішніх факторів (наприклад, опромінення, холоду, токсинів); також тривалість цього впливу.
5. У архітектурі — орієнтація будівлі чи споруди щодо сторін світла.
6. У техніці — тривалість або режим дії певного процесу (наприклад, експозиція матеріалу під нагріванням).
1. (геологія) Сукупність ознак, що характеризують ступінь вивітрювання гірських порід або мінералів, їх зміну під впливом атмосферних агентів (дощів, вітру, коливань температуру тощо).
2. (переносне) Стан виснаженості, втрати живості, інтелектуальної чи емоційної сили; ознаки такого стану.
1. (діал.) Швидко йти, бігти, поспішати.
2. (діал., перен.) Швидко говорити, базікати.
1. Властивість художнього твору (літературного, музичного, кінематографічного тощо), що полягає у наявності та якості експозиції — початкової частини, яка знайомить з основним задумом, персонажами, обстановкою або темою перед розгортанням основної дії.
2. У фотографії, кінематографії та відеомистецтві — властивість зображення, що характеризує ступінь його освітленості, результат дозування кількості світла, що потрапляє на світлочутливий матеріал або матрицю.
3. У музейній та виставковій справі — якість експозиції, що визначає її змістовність, наочність, доступність для сприйняття та загальну ефективність у представленні матеріалів.
1. (геологія) Властивість гірських порід і мінералів піддаватися руйнуванню та змінам на земній поверхні під впливом фізичних, хімічних та біологічних факторів вивітрювання.
2. (геологія) Ступінь інтенсивності, з якою певна порода або мінерал зазнає процесу вивітрювання; стійкість або нестійкість породи до руйнівної дії зовнішніх агентів.
1. Процес руйнування гірських порід та мінералів під впливом атмосферних явищ (сонячного тепла, вологи, кисню, вуглекислого гази тощо) на земній поверхні; один з видів фізичного та хімічного вивітрювання.
2. Перенос (винос) чого-небудь повітряними потоками, вітром (наприклад, вологи, пилу, газів).
3. У техніці та побуті — видалення, усунення чогось шляхом провітрювання (наприклад, запахів, газів, надлишкової вологи з приміщення).
Гамартофобія — патологічний страх, нав’язлива боязнь зробити помилку, провинитися або порушити моральні, соціальні чи релігійні норми.
1. Який стосується експозиції (у мистецтві) — початкової частини художнього твору, де представлені основні персонажі, обстановка та обставини дії.
2. Призначений для експонування, публічного огляду або показу (наприклад, про виставкові зразки, музейні експонати).
3. Який характеризує інтенсивність, тривалість або особливості впливу певних факторів навколишнього середовища або умов (у техніці, медицині, екології).