Словник Української
1. Про людину або тварину: такий, що набув правового статусу дитини (сина, доньки) або власника стосовно певних осіб (батьків, господарів) внаслідок офіційного юридичного акту (адопції, усиновлення).
2. Про ідею, концепцію, технологію тощо: такий, що був запозичений, перейнятий з іншого джерела та пристосований для використання в нових умовах.
1. (у біології) Пристосовуватися до нових умов існування, набувати ознак, властивостей або поведінки, необхідних для виживання в певному середовищі; адаптуватися.
2. (переносно) Звикати до нових обставин, умов життя або діяльності; пристосовувати свою поведінку, погляди тощо до вимог ситуації або оточення.
1. Юридичний акт, внаслідок якого між особою (адоптантом) та дитиною (адоптованою дитиною), а також її нащадками, встановлюються правові відносини, аналогічні до батьківських, з усіма випливаючими з цього правами та обов’язками.
2. У ширшому, побутовому значенні — прийняття дитини на виховання в сім’ю з наданням їй прав власної дитини; усиновлення.
3. У переносному значенні — прийняття, засвоєння чи опікування кимось або чимось (наприклад, ідеї, культури, технології).
1. (у лінгвістиці) Позначає форму ввічливості, що виражає повагу до співрозмовника, зокрема про особливі форми займенників або дієслів у мовах, де існують відмінності між звертанням на “ти” і на “ви” (наприклад, адоративна форма дієслова).
2. (застаріле) Те саме, що “адоруючий” — той, що висловлює захоплення, обожнювання, глибоку повагу.
1. (мистецтво) Пов’язаний з адорацією, тобто зображенням поклоніння, обожнювання когось або чогось (найчастіше в релігійному контексті).
2. (історія, релігія) Стосунний до адорації як урочистого акту поклоніння, наприклад, Святим Дарам у християнстві.
1. (у католицькій літургіці) здійснювати обряд поклоніння та пошани перед Святими Дарами під час богослужіння.
2. (переносно, книжн.) з благоговінням вшановувати, поклонятися кому-небудь або чому-небудь, шанувати як святиню.
1. (у католицькій літургіці) здійснювати поклоніння, обожнювати; вшановувати Бога або святих під час богослужіння.
2. (переносно, книжн.) з благоговінням і піднесенням шанувати когось або щось, ставитися з глибокою пошаною.
1. (біол.) Організм, який є носієм або переносником вірусів, що вражають залози.
2. (мед., заст.) Пацієнт, у якого спостерігається патологічне збільшення залоз, особливо лімфатичних.
1. (у ботаніці) такий, що має відношення до аденопеталії — особливості будови квітки, при якій пелюстки розташовані навколо зав’язі або прикріплені до неї.
2. (у ботаніці) такий, що має залозисті пелюстки або віночок.
Аденосателіт — штучний супутник Землі, запущений Саудівською Аравією; перший арабський супутник, виведений на орбіту ракетоносієм США 26 червня 1985 року.