• арніковий

    Прикметник, що походить від іменника «арніка» або стосується цієї рослини. Утворений за допомогою суфікса від назви «арніка». Ілюстрація вживання: героїня твору завжди допомагала хворим, прописуючи їм хінний порошок і застосовуючи примочки з арніки (Коцюбинський, II, 1955, 57).

  • арогенез

    Еволюційний процес, в ході якого група живих істот, набуваючи корінних адаптацій, переходить до існування в новому середовищі.

  • арозія

    1. Процес руйнування поверхні або структури внаслідок хімічного або механічного впливу.

    2. У медицині — пошкодження цілісності тканин, зокрема судинних стінок, що виникає через їхнє роз’їдання при запаленнях або формуванні виразок.

  • ароїдні

    Ароїдні — це родина однодольних рослин, представники якої переважно є багаторічними травами з кореневищем, великим, часто прикореневим листям. До цієї групи також належать ліани, епіфіти та дерева.

    Більшість рослин цієї родини містять токсичні речовини, зокрема алкалоїди та глюкозиди. Окремі види знайшли застосування у медицині.

    Чимало ароїдних культивують як декоративні кімнатні та оранжерейні рослини. У тропічних регіонах деякі види (як-от таро) вирощують для споживання в їжу.

  • аристократ

    АРИСТОКРАТ, -а, чол. Особа, що входить до складу аристократії (у другому значенні цього слова).

    Як ілюстрація вживання: у творі Т. Шевченка згадуються патриції-аристократи та сенат у Римі (“А в Римі свято…”, II, 1953, 271).

    У художній літературі (Н.-Лев., І, 1956, 171) персонаж порівнює бал із прийомами найвищої та найзаможнішої шляхти Варшави.

    В історичному контексті (Іст. стар. світу, 1957, 84) вільних жителів Аттики поділяли на аристократів (знать) та демос — простий народ.

  • аристократизм

    Аристократизм — це манера поводження, властива представникам аристократії, яка проявляється у зовнішній вишуканості, витонченості та гордовитості.

    Також це поняття може означати благородство і шляхетність у поведінці або вдачі.

  • аристократичний

    1. Відносний до аристократії. Наприклад: про народну трагедію, що виникла серед простого люду, а згодом була запрошена до вищого, аристократичного кола; або про владу скіфських ватажків, яка поступово позбувалася демократичних ознак і набувала рис деспотизму на користь родовитої верхівки.

    2. Властивий аристократові, притаманний аристократам. Наприклад: про погляд, у якому відчувалася зневага шляхетної особи до простолюдина; або про рухи та манери, що набули певної витонченості, властивої вищому суспільству.

    3. Історичне значення: такий, для якого характерна панівна роль аристократії. Наприклад: про рабовласницькі республіки, що поділялися на ті, де влада належала аристократії, та ті, де вона була демократичною.

  • аристократичність

    Аристократичність — це іменник жіночого роду, абстрактне поняття, утворене від прикметника «аристократичний» у значенні 2; синонім до слова «аристократизм».

    Ілюстрацією вживання є літературний приклад: героїня Ватя вагалася, чи перелазити через перелаз, оскільки в її свідомості аристократичність і демократичність несподівано вступили в запеклу боротьбу (Микола Левицький, том IV, 1956, сторінка 84).

  • аристократично

    Прислівник, утворений від прикметника «аристократичний».

    Характеризує дію або прояв, властивий аристократії: витончено, вишукано. Наприклад, про тонкі манери, вирази та поводження; або про надзвичайно чисту та правильну вимову, яка навмисно виділяється.

  • аристократія

    АРИСТОКРАТІЯ, -ї, ж. 1. (вик. в одн., іст.) Тип державного устрою, за якого повнота влади зосереджена у представників багатої знаті, що передає свої права спадково.

    2. (збірн.) Панівна еліта суспільства, що належить до експлуататорських класів і складається з найвищої, переважно родової, знаті. // Найбільш привілейована частина будь-якого класу чи певної соціальної групи.