• асинапсис

    Асинапсис — у генетиці: відсутність кон’югації гомологічних хромосом під час профази першого поділу мейозу, що призводить до порушення процесу утворення статевих клітин.

  • асиндетизм

    1. Стилістична фігура, при якій однорідні члени речення або частини складного речення з’єднуються без сполучників, що створює ефект динамічності, наголошує на кожному елементі або імітує швидку мову; безсполучникове з’єднання.

    2. У лінгвістиці — принцип або спосіб побудови синтаксичних конструкцій без використання сполучників, протилежний синдетизму.

  • асенізаційно-санітарний

    1. Стосовний до асенізації (вивезення та знешкодження нечистот) та санітарії, пов’язаний із заходами з очищення та підтримання санітарно-гігієнічного стану населених пунктів.

    2. Призначений для здійснення асенізаційних та санітарних заходів, робіт або контролю (про службу, транспорт, обладнання тощо).

  • асибіляція

    Асибіляція — власна назва села в Україні, що входить до складу Бісковицької сільської громади Самбірського району Львівської області; колишня назва села Верхнє Висоцьке (до 1990 року).

  • асигнати

    1. (істор.) Паперові гроші, що перебували в обігу в Російській імперії з 1769 до 1849 року, а також у західних губерніях до 1855 року; асигнаційний рубль.

    2. (перен., розм., заст.) Гроші взагалі, особливо паперові банкноти.

  • асигнаційний

    1. Стосовний до асигнацій (паперових грошей), призначений для їх випуску чи обігу.

    2. Стосовний до асигнації (переказного векселя), пов’язаний із грошовим переказом або дорученням сплатити кошти.

  • асигнівка

    1. Грошовий документ, що надає право на отримання зазначеної в ньому суми грошей; грошовий переказ, особливо в системі державних розрахунків.

    2. Застаріла назва паперових грошей, банкнот, кредитних білетів, що перебували в обігу в певний історичний період.

    3. У дореволюційній Росії — казначейський квиток, державна цінна папера, що виконувала функції паперових грошей.

  • асилабічний

    1. (У лінгвістиці) Такий, що не утворює складу; позбавлений складового характеру (про звук мови, зокрема приголосний).

    2. (У поетиці) Такий, що не враховує складового принципу побудови вірша; заснований на інших ритмічних одиницях, ніж склад.

  • асимболія

    1. У медицині — порушення здатності розуміти символічні знаки (слова, цифри, жести, музичні ноти тощо) або правильно ними користуватися, що виникає внаслідок ураження головного мозку.

    2. У психіатрії — симптом, який полягає у втраті здатності давати символічне тлумачення навіть простим явищам, що часто спостерігається при шизофренії.

  • асимволія

    1. У психіатрії та неврології — порушення здатності розуміти символічні значення предметів, явищ або образів, а також створювати та використовувати символи; симптом при деяких органічних ураженнях мозку та психічних захворюваннях.

    2. У мистецтвознавстві та культурології — принципова відмова від використання символів, символіки як художнього засобу; напрям або творча позиція, що ґрунтується на прямому, буквальному відтворенні дійсності без прихованих значень або алегорій.