Значення
- (Лінгвістика) –
Стилістична фігура, при якій однорідні члени речення або частини складного речення з’єднуються без сполучників, що створює ефект динамічності, наголошує на кожному елементі або імітує швидку мову; безсполучникове з’єднання.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — принцип або спосіб побудови синтаксичних конструкцій без використання сполучників, протилежний синдетизму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. асиндетизм, р. асиндетизму, д. асиндетизмові, з. асиндетизм, о. асиндетизмом, м. асиндетизмі, к. асиндетизме