альфа-проміння — потік альфа-частинок (ядер гелію), що випромінюється радіоактивними елементами під час їх розпаду; характеризується найменшою серед видів іонізуючих випромінювань проникаючою здатністю, але високою іонізуючою дією.

1. Вид радіоактивності, при якому нестабільні атомні ядра випромінюють альфа-частинки (ядра гелію, що складаються з двох протонів і двох нейтронів).

2. Властивість радіоактивних ізотопів зазнавати альфа-розпаду, що призводить до перетворення ядра на ізотоп іншого хімічного елемента з масовим числом, меншим на 4, і атомним номером, меншим на 2.

Прилад для вимірювання інтенсивності альфа-випромінювання радіоактивних речовин, що реєструє потік альфа-частинок.

Спонтанний вид радіоактивного розпаду атомних ядер, при якому ядро випромінює альфа-частинку (ядро атома гелію-4, що складається з двох протонів і двох нейтронів), внаслідок чого масове число ядра зменшується на 4, а зарядове (атомний номер) — на 2, що призводить до перетворення елемента на інший, розташований на дві клітинки ліворуч у періодичній таблиці Менделєєва.

1. Спектр альфа-частинок, що випускаються радіоактивним елементом або отриманих в результаті ядерної реакції; характеризується дискретними лініями, що відповідають певним енергіям.

2. Графічне зображення розподілу альфа-частинок за енергіями, отримане за допомогою спеціального спектрометра.

Метод ядерної фізики, що полягає у дослідженні енергетичного спектра альфа-частинок, випромінених радіоактивними ядрами, для отримання інформації про структуру ядра та характеристики радіоактивного розпаду.

1. (фіз.) Стабільний ізотоп, який утворюється в результаті альфа-розпаду радіоактивного ядра і зазвичай знаходиться в збудженому стані, переходячи до основного стану шляхом випромінювання гамма-квантів.

2. (хім., мет.) Легуючий елемент у складі сплавів на основі титану, який стабілізує його альфа-фазу (гексагональну щільноупаковану кристалічну структуру) та підвищує температуру альфа-бета переходу; до таких елементів належать, зокрема, алюміній, кисень, азот, вуглець.

Альфа-терапія — метод альтернативної медицини, заснований на впливі на організм людини спеціально сформованими альфа-хвилями мозку (електричними коливаннями з частотою 8-14 Гц) з метою досягнення стану глибокого розслаблення, зняття стресу та покращення психоемоційного стану.

Альфа-терапія — власна назва конкретної терапевтичної методики або комерційної системи, що використовує принцип впливу альфа-ритмів мозку для лікування або корекції різних станів.