Значення
- (Фізика) –
(фіз.) Стабільний ізотоп, який утворюється в результаті альфа-розпаду радіоактивного ядра і зазвичай знаходиться в збудженому стані, переходячи до основного стану шляхом випромінювання гамма-квантів.
- (Металургія) –
(хім., мет.) Легуючий елемент у складі сплавів на основі титану, який стабілізує його альфа-фазу (гексагональну щільноупаковану кристалічну структуру) та підвищує температуру альфа-бета переходу; до таких елементів належать, зокрема, алюміній, кисень, азот, вуглець.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. альфа-стабілізатор, р. альфа-стабілізатора, д. альфа-стабілізаторові, з. альфа-стабілізатор, о. альфа-стабілізатором, м. альфа-стабілізаторі, к. альфа-стабілізаторе