1. У лексикографії — пропуск, відсутність слова або значення в словниковому складі певної мови порівняно з іншими мовами або з уявною повнотою мовної системи.

2. У перекладознавстві та лінгвістиці — мовна чи культурна прогалина, коли поняття, яке існує в одній мові, не має прямої мовної відповідності в іншій.

1. Пропуск, бракуюча ланка в тексті, документі, дослідженні або в будь-якій системі знань.

2. У лексикографії та мовознавстві — відсутність слова або мовної одиниці для позначення певного поняття в одній мові порівняно з іншою.

3. У медицині — глибокий дефект, порожнина в тканинах організму (наприклад, у зубі при карієсі або в кістці).

4. У географії — незаповнений, порожній простір на карті, що свідчить про недослідженість території.

Лакунарій — спеціалізований словник, довідник або база даних, що систематизує та описує лакуни певної мови, тобто відсутність відповідного лексичного одиниці для поняття, що існує в іншій мові чи культурі.

Лакунарій — у перекладознавстві та лінгвокультурології: збірник, каталог або перелік мовних лакун, який може містити рекомендації щодо їх відтворення при перекладі або пояснення для вивчення мови.

1. Лінгвістичний термін, що означає наявність у системі однієї мови певних слів, понять або граматичних категорій, які відсутні в системі іншої мови, утворюючи своєрідну порожнечу (лакуну), що ускладнює точний переклад або потребує описового пояснення.

2. У ширшому, термінологічному вжитку — властивість будь-якої системи знань, теорії чи концепції мати прогалини, неповноту, незаповнені або неописані ділянки в межах певної структури.

1. Рідкісне прізвище українського походження, жіноча форма від прізвища Лайдак.

2. У народній творчості та діалектах — жартівливе або зневажливе позначення недбалої, ледачої, марнотратної жінки; ледащиця.

1. (геогр.) Гірський хребет у системі Західних Карпат на території Словаччини та Польщі, частина Бескидів.

2. (геогр., іст.) Історична область у північній Словаччині, розташована навколо однойменного гірського масиву.