Словник Української
1. Французький філософ-матеріаліст XVIII століття, лікар, автор праць з природничих наук, представник механістичного матеріалізму та атеїзму, один з попередників вчення про еволюцію (Жульєн Офре де Ламетрі, 1709–1751).
2. Рід викопних морських черевоногих молюсків родини Lampsilidae, що існував у крейдовому періоді.
1. У техніці та матеріалознавстві — процес з’єднання двох або більше шарів різних матеріалів (наприклад, пластику, металу, дерева, тканини) в єдину структуру за допомогою тиску, температури або спеціального клейового шару для надання отриманому композиту нових властивостей (міцності, жорсткості, декоративності, стійкості до впливів).
2. У поліграфії та пакуванні — покриття паперу, картону або іншої основи тонкою прозорою полімерною плівкою (ламінатом) для захисту від вологи, механічних пошкоджень, забруднень та для поліпшення зовнішнього вигляду продукції.
3. У геології — будова гірських порід або мінералів у вигляді тонких шарів, пластин, смуг, що чергуються за складом, кольором або текстурою; шаруватість.
4. У біології (анатомія, ботаніка) — утворення пластинчастих структур або їх розташування шарами; пластинчаста будова (наприклад, листка, тканини).
Ламізил — міжнародна торгова марка (бренд) протигрибкового препарату на основі тербінафіну, що використовується для лікування мікозів шкіри, нігтів та волосистої частини голови.
Ламікон — власна назва торгової марки системи для утеплення та оздоблення фасадів будівель, що складається з теплоізоляційних плит і штукатурного покриття.
Ламікон — власна назва торгової марки протигрибкового препарату (фунгіциду) для захисту сільськогосподарських культур.
1. (в анатомії) тонка кісткова пластинка, що утворює зовнішню стінку кісток черепа.
2. (в біології) пластинчаста структура клітини, складова частина клітинного ядра або хлоропласта.
3. (в будівництві та виробництві) загальна назва листових матеріалів, отриманих шляхом з’єднання (пресування) двох або більше шарів (наприклад, ламінована фанера, ламіноване скло).
1. (в анатомії) Тонкі кісткові пластинки, що утворюють внутрішню структуру кісток, зокрема в решітчастій кістці (lamellae osseae).
2. (в біології) Пластинчасті утвори, складові частини деяких клітинних органел, наприклад, тілаки та ламели в хлоропластах рослин.
3. (в техніці, будівництві) Плоскі, зазвичай шаруваті, листові матеріали (наприклад, ламінована фанера, ламіноване ДСП), або готові вироби з них для облицювання поверхонь.
1. (у фізиці, техніці) Пов’язаний з ламінарним потоком; такий, що характеризується паралельним, впорядкованим рухом шарів рідини чи газу без перемішування.
2. (у біології, анатомії) Стовпчастий, пластинчастий; що має будову з тонких пластинок або шарів (наприклад, про ламінальну кістку).
3. (у лінгвістиці) Який утворюється при участі передньої частини язика (леза); язично-ясенний (про приголосні звуки).
Ламінарид — лікарський засіб, що виготовляється з бурих водоростей (переважно роду Laminaria) і застосовується як легке проносне завдяки високому вмісту альгінової кислоти та її солей, які збільшують об’єм вмісту кишечника.
Ламінарин — полісахарид, що міститься в бурих водоростях (особливо роду Laminaria), складається переважно з залишків глюкози та має властивість гелеутворення.
Ламінарин — біологічно активна речовина, що використовується у фармакології та харчовій промисловості як джерело рослинних цукрів і пребіотик.
1. Стосується до роду бурих водоростей Laminaria (ламінарія), що мають довгі стрічкоподібні пластини (слоїсті талі), або до родини Laminariaceae, до якої цей рід належить.
2. Виготовлений з ламінарії або містить її; властивий цій водорості.