Велика водна травоїдна ссавець родини ламантинових ряду сирен, що мешкає в теплих прибережних водах Атлантичного океану та річках.
-
ламанці
1. Традиційна українська страва, що являє собою розламану на шматочки (поламану) просфору, змішану з медом, маком, родзинками, горіхами та іншими добавками, яку готують та освячують у церкві на свята, зокрема на Різдво та Великдень.
2. (у переносному значенні) Саме свято або обрядова трапеза, пов’язана зі споживанням цієї страви (наприклад, “ходити на ламанці”).
-
ла-манш
Протока між узбережжям Франції та островом Велика Британія, що сполучає Північне море з Атлантичним океаном; французька назва протоки, відома в українській мові також як Англійський канал.
-
ла-маншський
1. Стосується до протоки Ла-Манш, що сполучає Північне море з Атлантичним океаном та відділяє Великобританію від континентальної Європи.
2. Характерний для регіону або акваторії протоки Ла-Манш, пов’язаний з нею.
-
ламань
1. (геол.) Різновид глинистої породи, що містить значну кількість піску, залізистих сполук та інших домішок, яка використовувалася як сировина для виробництва цегли або як мінеральна фарба (вохра).
2. (заст., діал.) Місцевість, де добувають або видобували таку глинисту породу; кар’єр.
-
ламаркіанізм
1. Вчення французького біолога Жана Батиста Ламарка про еволюцію органічного світу, що визнає спадковість набутих ознак та внутрішнє прагнення організмів до вдосконалення як основні фактори еволюції.
2. У переносному значенні — застаріла, переважно механістична теорія або концепція в будь-якій галузі знання, що не враховує сучасних наукових досягнень.
-
ламаркізм
1. Вчення про еволюцію живих організмів, запропоноване Жаном Батистом Ламарком, що пояснює розвиток видів успадкуванням ознак, набутих організмами під час життя в результаті вправлення чи невправлення органів під впливом зовнішнього середовища.
2. Застаріла, домінуюча до появи дарвінізму, еволюційна теорія, яка, на відміну від принципу природного добору, вважала основним рушієм еволюції безпосередній вплив зовнішнього середовища та спадковість набутих ознак.
-
ламаркіст
1. Послідовник, прихильник еволюційної теорії французького вченого Жана-Батиста Ламарка, який вважав, що набута впродовж життя особою ознака може успадковуватися наступними поколіннями.
2. Представник напряму в біології (ламаркізму), що розвивав ідеї Ламарка про механізми еволюції та спадковості.
-
ламаркістський
1. Стосовний до ламаркізму — вчення французького вченого Жана Батиста Ламарка про еволюцію живих організмів, що пояснює розвиток організмів успадкуванням ознак, набутих під впливом зовнішнього середовища та вправності чи невправності органів.
2. Характерний для ламаркізму або його послідовників; такий, що визнає принципи ламаркізму.
-
ламасу
Ламасу — у давньоассирійській та вавилонській міфології та архітектурі: фантастична істота (крилатий бик або лев з людською головою), що виконувала охоронну функцію; скульптурне зображення такої істоти, яке часто встановлювалося при входах у палаци та храми.