Словник Української
1. Прикметник до слова “ламбрекен”: призначений для ламбрекена, властивий ламбрекену, що стосується ламбрекена (наприклад, ламбрекенова смужка, ламбрекенова тканина).
2. Такий, що виготовлений з ламбрекена або прикрашений ламбрекеном (наприклад, ламбрекенова штора).
Ламбрі — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
1. Тонка пластинка, пластинчаста структура в організмі (у рослин — частина листка гриба, у тварин — складова кісткової тканини).
2. Власна назва торгової марки різних товарів (наприклад, будівельних матеріалів).
1. (в архітектурі) невелика, часто декоративна, пластина або плитка, що використовується для облицювання поверхонь, зазвичай у формі вузької смуги.
2. (у виробництві меблів та столярній справі) тонка планка або рейка, призначена для закриття стиків, щілин або як декоративна накладка.
3. (у поліграфії та палітурній справі) вузька смужка паперу, тканини або іншого матеріалу, яка наклеюється на корешок блоку книги для його зміцнення та естетичного оформлення.
Ламелофон — музичний інструмент, що належить до групи ідіофонів, у якому звук видобувається за допомогою коливання тонких пластин (ламел), закріплених з одного кінця над резонатором (наприклад, дерев’яним коробом адноріанки) і вільних з іншого; звучання досягається защемленням або ударом по пластинам.
1. Тонка пластина, смужка або планка з дерева, металу, пластику тощо, що є складовим елементом жалюзі, меблів, покрівлі, деяких будівельних конструкцій або технічних пристроїв.
2. У техніці та матеріалознавстві — плоский або злегка вигнутий елемент, що входить до складу решітчастої конструкції (наприклад, турбінного колеса, компресора) або використовується для армування.
3. У геології — тонкий шар, прошарок або пластина в гірській породі, що відрізняється за складом або структурою.
4. У ботаніці — тонка пластинка, наприклад, частина пелюстки квітки або пластинка гриба, розташована на нижній стороні шапинки.
1. (у техніці, матеріалознавстві) Сформований з тонких пластин, шарів або платівок, що нашарувані або з’єднані одна з одною; пластинчастий, шаруватий.
2. (у біології, анатомії) Має будову з тонких пластинок або пластинчастих утворень; пластинчастий.
1. (від лат. lamentum — плач, голосіння) Риторична фігура, що виражає скорботу, жалібний монолог або віршований твір елегійного, сумного характеру; плач, голосіння.
2. (муз.) Плач, голосіння як музичний прийом або жанр, що імітує ритміку та інтонації причитання; також — музичний твір (наприклад, у бароко) на релігійний сюжет, що виражає скорботу.
3. (заст., рідко) Пряме значення: голосний вияв горя, плач, ридання.
1. Риторичний прийом або стильова фігура, що полягає у вживанні в мовленні жалібних вигуків, скорботних звернень, патетичних скарг для вираження глибокого горя, розпачу або співчуття.
2. (Заст.) Дія за значенням дієслова “ламентувати”; голосіння, плач, скарження, жалібний вияв скорботи.
1. Дія за значенням дієслова “ламати” — руйнування, розділення на частини з прикладанням сили, переважно про тверді предмети.
2. (мед.) Навмисне або вимушене руйнування цілісності кістки; перелом.
3. (перен.) Різка, болісна зміна чогось, руйнування звичного стану, укладів або принципів.
4. (тех.) Деформація або руйнування матеріалу, деталі чи конструкції під дією навантаження.
5. (с.г., розм.) Початок танення, руйнування крижаного покриву на водоймах весною.