Словник Української Мови
Артизм — це вміння виконувати щось на найвищому рівні майстерності, з віртуозністю та художньою виразністю.
Наприклад, декламація вірша “Якби ви знали, паничі” у виконанні Насті, сповнена глибокого піднесення та щирої артистичності, викликала у глядачів шквал аплодисментів та сльози (Вас., II, 1959, 194).
Інший приклад: у творі Рильського згадується, що й досі знавці прославляють тонке мистецтво та майстерність, проявлені ним у рибальстві (Рильський, Поеми, 1957, 228).
Артикль — це граматична частка, яка існує в окремих мовах і вживається разом з іменником. Вона може слугувати для вираження граматичного роду, а також для вказівки на означеність чи неозначеність предмета мови.
Означений артикль використовується тоді, коли мова йде про конкретний, відомий співрозмовникам предмет або особу.
1. Заст. Окремий пункт, параграф або стаття в офіційному документі, такому як закон, договір, статут чи розпорядження. Уривок із твору Франка ілюструє це: лев, проголошуючи свою волю, посилається на перший артикул конституції. Інший приклад згадує артикули, внесені до статуту Львівського братства.
2. Позначення або різновид певного виробу, товару. Як приклад наведено, як херсонські майстри почали виробляти новий тип (артикул) штапельної тканини у клітинку, давши йому назву «південна».
Заст. Військова команда або прийом рушничної муштри. У творі Котляревського йдеться про навчання мушкетного артикулу, а Гончар описує, як персонаж старанно виконував єфрейторські артикули.
У лінгвістиці це недоконаний перехідний дієслово, що означає вимовляти мовні звуки, задіюючи органи мовлення.
У лінгвістиці: пасивна форма до дієслова «артикулювати». Використовується для позначення способу утворення звуків мовлення. Зокрема, про парні дзвінкі та глухі приголосні кажуть, що вони артикулюються однаково, а різняться лише тим, чи супроводжуються голосом (дзвінкі), чи ні (глухі) (Худ. чит., 1955, 31).
Цей пристрій імітує ключові рухи нижньої щелепи людини. Його застосовують для аналізу оклюзії пацієнта та виробництва різноманітних зубних протезів, таких як повні та часткові конструкції, мостоподібні протези, коронки та інше.
Артикуляційний (лінгвістика) — прикметник, що описує те, що належить до артикуляції або пов’язане з нею.
Артикуляційна база мови — це сукупність мовленнєвих навиків, засвоєних носіями певної мови, які сформовані під впливом її фонетичної системи та стосуються вимови звуків (за: «Словник лінгвістичних термінів», 1957, с. 17).
У лінгвістиці термін «артикуляція» означає рухову активність органів мовлення, необхідну для утворення мовного звука, а також конкретну конфігурацію цих органів під час його виголошення.
Наприклад, для покращення дикції важливо спочатку опанувати правильну артикуляцію (Худ. чит., 1955, 35).
Дифтонги є прикладом звуків з неоднорідною артикуляцією, де один із їхніх компонентів виражений сильніше за інший (Нариси з діалектології, 1955, 21).
Артилерист — це військовослужбовець, який проходить службу в артилерійських військах. Як приклад: «Мій брат, будучи артилеристом, звільнив чимало радянських сіл та міст, знищуючи ворожі танки гарматним вогнем» (Забіла, «Одна сім’я», 1950, 37).
Інший приклад використання: «Генерал віддав артилеристам пряме розпорядження — витрачати снаряди без усякої ощадливості» (Гончар, III, 1959, 155).
Прикметник, що стосується артилерії. Наприклад: артилерійська зброя.
Такий, що виконується за допомогою артилерійських гармат (у першому значенні слова “артилерія”).
Призначений для проведення стрільби з артилерійських систем.
Такий, що належить або відноситься до артилерійських військових формувань (у другому значенні слова “артилерія”).
Пов’язаний з підготовкою фахівців-артилеристів.