Анафілактоген — речовина, яка при введенні в організм може викликати розвиток анафілаксії (тяжкої алергічної реакції негайного типу).
-
анафілактоїдний
1. (у медицині) такий, що за симптомами нагадує анафілаксію (алергічну реакцію негайного типу), але відрізняється від неї механізмом виникнення, оскільки не пов’язаний із імунологічною сенсибілізацією та участю імуноглобулінів класу E (IgE).
2. (у фармакології) стосовний або властивий побічній реакції на лікарський засіб, яка клінічно імітує анафілаксію, але має інший патофізіологічний механізм (наприклад, пряму активацію клітин або вплив на медіатори запалення).
-
анафіт
1. (історичне) Священний камінь у вигляді конуса, що вважався втіленням бога Сонця у стародавніх греків, зокрема в Дельфах.
2. (архітектурне) Вертикальна кам’яна плита, часто прикрашена різьбленням, яка встановлювалася на фронтоні давньогрецького храму або на вершині могильного кургану (наприклад, у скіфів).
-
анафія
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (рідко, застаріле) Варіант написання слова “анафема” у значенні церковного прокляття, відлучення від церкви або радикального осуду й відторгнення когось, чогось від спільноти.
-
аналгія
Аналгія — медичний препарат, що має знеболювальну дію; засіб для полегшення або усунення болю.
-
аналекти
1. У філософії — збірка висловів, афоризмів або коротких фрагментів творів видатного мислителя (найчастіше Конфуція), що становить основу його вчення.
2. У літературознавстві — короткі уривки, цитати або фрагменти з різних творів, зібрані разом як окрема публікація або антологія.
-
анали
Анали — у давньоримській релігії та міфології: божества-охоронці, які спостерігали за людиною від народження до смерті, фіксуючи всі її вчинки та долю; часто зображалися у вигляді двох істот — доброго генія (доброго анала) та злого генія (злого анала).
Анали — у переносному значенні: внутрішній голос, совість, моральний суддя в людині, який оцінює її вчинки.
-
аналіз
1. Метод наукового дослідження, що полягає в розчленуванні цілого на складові частини, елементи, ознаки з метою їхнього вивчення та з’ясування зв’язків між ними; протилежне — синтез.
2. Детальний розгляд, всебічне дослідження якого-небудь питання, явища, факту з викладом результатів.
3. Хімічне дослідження складу та властивостей речовини.
4. Медичне дослідження складу та властивостей біологічних матеріалів організму (крові, сечі тощо).
5. У математиці — розділ, що об’єднує теорію функцій, диференціальне та інтегральне числення, теорію диференціальних рівнянь тощо.
6. У лінгвістиці — розбір мовних одиниць (звуків, форм, речень) на їхні складові частини.
-
аналіза
1. (у медицині) Лабораторне дослідження складу та властивостей біологічного матеріалу (крові, сечі, тканин тощо) для оцінки стану організму, діагностики захворювань або контролю за лікуванням. Наприклад: клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз.
2. (у хімії) Визначення якісного складу та кількісного вмісту компонентів у досліджуваній речовині або суміші. Наприклад: спектральний аналіз, аналіз води.
3. (у математиці, логіці) Метод дослідження, що полягає у розчленуванні (розкладі) цілого на складові частини, елементи або ознаки з метою їх вивчення; протилежне до синтезу.
4. (переносно) Детальний розбір, всебічне розгляд явища, поняття, тексту чи ситуації для з’ясування їх сутності, причин, структури. Наприклад: літературний аналіз, аналіз ринку.
-
аналізанд
1. Особа, яка проходить курс психоаналізу або іншого виду терапевтичного аналізу; пацієнт у психоаналітичній терапії.
2. У ширшому сенсі — людина, яка є об’єктом системного аналізу, дослідження або інтерпретації в соціальних, філософських чи культурологічних науках.