Словник Української Мови
1. Пов’язаний з аерогеологією — галуззю геології, що вивчає геологічну будову та пошук корисних копалин за допомогою аерофотозйомки та інших методів дослідження з повітря.
2. Отриманий, проведений або призначений для роботи з використанням методів аерогеології (наприклад, аерогеологічна зйомка, аерогеологічні дослідження).
Аерогідратофіт — біологічний термін, що позначає організм (рослину або іншу живу істоту), який для нормального життєвого циклу потребує одночасного поєднання двох середовищ: повітряного (аеро-) та водного (гідро-), часто прикріплений до субстрату (-фіт).
1. Пов’язаний з вивченням підземних вод та геологічних умов їхнього формування та поширення за допомогою аерофотозйомки та інших методів дистанційного дослідження з повітря.
2. Стосунний до комплексної галузі знань, що поєднує методи аеророзвідки, гідрогеології та геології для пошуку та оцінки запасів підземних вод.
Розділ фізики, що вивчає закони руху та рівноваги рідин і газів, а також взаємодію цих середовищ з твердими тілами, що в них рухаються; об’єднує аеродинаміку та гідродинаміку.
1. Власна назва науково-фантастичного роману Олексія Толстого (1923 рік), дія якого розгортається на Марсі, та його головної героїні — марсіанської принцеси.
2. У переносному значенні — уособлення чогось далекого, загадкового, мрійного, часто з відтінком романтичної недосяжності (за аналогією з образом марсіанки з роману).
1. (географія) Власна назва гори в Греції, найвищої вершини гірського масиву Пінд (2917 м), відомої також під назвою Смолікас.
2. (астрономія) Власна назва астероїда головного поясу (номер 39642), відкритого 1973 року.
1. (грец. Αἴηρ, Αἰθήρ) У давньогрецькій міфології — божество, уособлення верхнього шару повітря, найвищого та найчистішого, яким дихають боги; син Ереба (пітьми) та Нікс (ночі), брат Гемери (дня).
2. (заст., поет.) Найвищий, найтонший та найчистіший шар повітря, ефір; часто вживається в значенні просто неба, повітряного простору.
Наука, що вивчає живі організми (мікроорганізми, пилок, спори тощо), які перебувають у повітрі, їхній склад, розподіл, поширення та вплив на навколишнє середовище, здоров’я людей, тварин і рослин.
Частина біосфери, що включає повітряний простір, у якому мешкають організми, пристосовані до постійного або тимчасового перебування в атмосфері (наприклад, птахи, комахи, мікроорганізми, що переносяться повітряними потоками).
Аеробомба — авіаційна бомба, призначена для скидання з літаків або інших літальних апаратів, яка детонує при ударі об ціль або на певній висоті.
Аеробомба — застаріла назва для протитанкової керованої ракети повітряного базування, що застосовувалася на ранніх етапах розвитку цього виду озброєння.