1. Старовинний перський струнний музичний інструмент типу лютні з довгим грифом, що вважається попередником арабського уда та європейської лютні.

2. Власна назва (ім’я) перського походження, що історично вживалося в деяких східних культурах.

Барбарисові — родина дводольних рослин (Berberidaceae), що включає переважно чагарники з червоними або помаранчевими ягідоподібними плодами, до якої належать, зокрема, рід барбарис.

Барбарисові — розмовна назва плодів рослин роду барбарис, які мають характерний кислуватий смак і використовуються як приправа або в народній медицині.

1. Зарості кущів барбарису (Berberis).

2. Місцевість, де зростає барбарис.

1. Різновид цукерки-льодяника, зазвичай вигнутої форми, зі смаком барбарису або інших фруктів, що має тверду, часто прозору структуру.

2. (переносно, розм.) Про щось дуже солодке, приторне або надто сентиментальне (про вірші, музику, промову тощо).

1. Колючий чагарник родини барбарисових з дрібними жовтими квітами, червоними кислувато-терпкими ягодами та цінною деревиною, що використовується в столярстві; вид роду Berberis.

2. Плід цієї рослини у вигляді невеликої видовженої ягоди червоного кольору, що вживається в кулінарії як приправа або для приготування напоїв.

3. Деревина цього чагарника, яка має жовтий колір і застосовується для виготовлення дрібних токарних виробів, інкрустацій.

1. Слово або вираз, запозичений з іншої мови або побудований за іноземним зразком, який сприймається як чужорідний і порушує норми української мови.

2. У лексикології: мовна одиниця, що є порушенням норми мови під впливом іншої мови, зокрема невластиве даній мові слововживання або словотворення.

1. Сорт червоного сухого вина, виробленого в італійській провінції П’ємонт з винограду сорту Неббіоло; також марка такого вина.

2. Власна назва (топонім) селища (фракції) в італійській комуні Барбареско, регіон П’ємонт.

1. (історичне) Представник чужого, переважно кочового народу, який не сповідував християнства або ісламу та вважався неосвіченим і диким з точки зору античної греко-римської або середньовічної європейської цивілізації.

2. (переносне значення) Невіглас, некультурна, груба людина, яка зневажає або нехтує загальноприйнятими нормами поведінки, моралі чи мистецтва.

3. (історичне, у Східній Римській імперії) Військове звання, командир варварських (іноземних) найманих загонів у візантійській армії.

Барбаміл — власна назва торгової марки лікарського засобу на основі барбітурату барбіталу, що застосовувався у медицині як снодійний та заспокійливий препарат.

Барбаміл — загальновживана назва (синонім) самого барбіталу — похідного барбітурової кислоти, що використовувався як короткодіючий снодійний засіб.

1. Фортифікаційна споруда у формі бастіону або напівкруглого виступу перед головними воротами середньовічних замків або міських мурів, призначена для їх додаткового захисту та контролю підходу.

2. Назва однієї з веж та прилеглих укріплень у системі оборонних споруд середньовічного Краківа (Польща), що збереглася донині як пам’ятка архітектури.