1. Експериментальний вид транспорту, що поєднує принципи залізничного та авіаційного транспорту: вагони (модулі) рухаються на повітряній подушці по спеціальній естакаді-направляючій, що дозволяє досягати високих швидкостей завдяки значно зменшеному опору.

2. Власна назва конкретного проєкту або моделі такого транспортного засобу, розробленого в СРСР наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років.

Аеропокришка — спеціалізована шина для літаків та інших повітряних суден, призначена для експлуатації на злітно-посадкових смугах аеродромів; авіаційна шина.

1. Технічний пристрій для підйому рідини зі свердловини шляхом нагнітання в неї стисненого повітря, що знижує питому вагу рідини та виштовхує її на поверхню.

2. Підйомний механізм або транспортна система, що використовує підйомну силу повітряного потоку для вертикального переміщення вантажів.

1. Визначення місцезнаходження літаючих об’єктів (літаків, ракет тощо) за допомогою спеціальних приладів, що фіксують відбиті від них радіохвилі або звукові хвилі; авіаційна локація.

2. Визначення місцезнаходження наземних або морських об’єктів з повітря за допомогою радіолокаційної, оптичної або іншої апаратури, встановленої на літальному апараті.

Аеромагнетометр — прилад, що встановлюється на літальному апараті (літаку, гелікоптері, безпілотнику) для вимірювання напруженості магнітного поля Землі з повітря з метою геофізичної розвідки, складання магнітних карт або пошуку корисних копалин.

Аеромагнітометр — прилад, що встановлюється на літальному апараті (літаку, вертольоті, безпілотнику) для вимірювання напруженості магнітного поля Землі або її аномалій з повітря.

Аеромагнітометр — геофізичний пристрій для проведення магнітної зйомки з метою пошуку корисних копалин, геологічного картування чи вирішення інших прикладних завдань.

Аеромагнітомір — прилад, що встановлюється на літальному апараті для вимірювання напруженості магнітного поля Землі або його аномалій під час польоту.

1. Геофізичний метод пошуків корисних копалин, заснований на вимірюванні з літального апарату (літака, гелікоптера) характеристик магнітного поля Землі для виявлення аномалій, пов’язаних із заляганням рудних тіл, нафтогазоносних структур або інших геологічних об’єктів.

2. Комплекс робіт із вивчення магнітного поля Землі з повітря з метою складання магнітних карт, геологічного картування та вирішення інших прикладних завдань.

1. Стаціонарний навігаційний пристрій на землі, що забезпечує пілотів літаків оптичними, звуковими або радіосигналами для орієнтування та безпечного виконання польотів.

2. Відносно невеликий географічний об’єкт на місцевості (наприклад, водойма, лісова галявина, характерна будівля), який чітко видно з повітря і який використовується пілотами для візуального контролю шляху під час польоту.