1. Людина з короткою та широкою головою, у якої поперечний діаметр черепа становить понад 80,9% від його поздовжнього діаметра (за класифікацією в антропології).

2. Представник групи народів або раси, для яких характерна брахіцефалія (короткоголовість).

Брахіхорей — у давньогрецькій міфології: один з п’ятдесяти спартів, народжених із посіяних Кадмом зубів дракона, брат-близнюк Гіперенора, який разом з ним загинув у боротьбі з іншими спартами.

Брахіхейлія — в медицині: аномалія розвитку, що характеризується вродженою короткістю губ, особливо верхньої.

1. Медичний термін, що означає вроджене або набуте укорочення фаланг пальців рук або ніг, яке виникає внаслідок порушення росту кісток у довжину.

2. В антропології — ознака, що характеризується непропорційно короткими фалангами пальців, яка може бути однією з расових або індивідуальних анатомічних особливостей.

1. Метод променевої терапії онкологічних захворювань, при якому джерело іонізуючого випромінювання (радіоактивний ізотоп) розміщується безпосередньо в пухлині або в безпосередній близькості від неї, що дозволяє високою дозою опромінювати патологічну тканину, мінімізуючи вплив на здорові органи.

Брахістохрона (від грец. βράχιστος — найкоротший і χρόνος — час) — крива, що з’єднує дві задані точки в полі тяжіння, рух по якій матеріальної точки під дією сили тяжіння від однієї точки до іншої відбувається за найкоротший час.

У класичній механіці брахістохроною є циклоїда — крива, яку описує точка на колі, що котиться без ковзання по прямій лінії.

Брахіспоріоз — захворювання рослин, зокрема злакових культур, викликане грибами роду Brachysporium, що характеризується появою плям на листках, стеблах та колосках, часто призводить до зниження врожайності.

1. (медицина, патологія) Вроджена аномалія розвитку хребта, що характеризується аномально короткими та розширеними тілами хребців.

2. (палеонтологія, термінологія) Ознака у викопних хребетних тварин (особливо динозаврів), що полягає у наявності коротких хребців у певних відділах хребта.

Брахісклереїд — у ботаніці: коротка кам’яниста клітина, що має гіллясті вирости та входить до складу механічної тканини рослин (склеренхіми); різновид склереїди.

1. У віршознавстві — двоскладова стопа, в якій перший склад наголошений, а другий ненаголошений (— U), наприклад, у хореї.

2. У лінгвістиці — короткий (ненаголошений) склад у віршованому рядку, що протиставляється довгому (наголошеним або закритим складам) у системі віршування, заснованій на кількості мор.