1. Невелика прикраса для одягу, зазвичай з металу, дорогоцінного каміння чи інших матеріалів, що кріпиться до тканини за допомогою шпильки, застібки або булавки.

2. Рідкісне, застаріле значення: невелика броня, захист для грудей (напр., у вигляді нагрудної пластини).

1. (від фр. brochette — рожен, шпичка) Кулінарний термін для позначення страви, приготованої шляхом нанизування шматочків м’яса, птиці, риби, морепродуктів або овочів на дерев’яну або металеву шпажку (рожен, шампур) з подальшим запеканням або смаженням; також сама така шпажка з продуктами.

2. (в ювелірній справі) Вид прикраси (брошки), зазвичай великої та витонченої, що кріпиться до одягу за допомогою шпильки або застібки.

Броше — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.

1. Мінерал класу фосфатів, гідрофосфат міді з формулою Cu₃(PO₄)₂·3H₂O, що утворює кристали ромбічної сингонії змарагдово-зеленого кольору; рідкісний колекційний мінерал, який зустрічається в зонах окиснення родовищ міді.

1. (від фр. broche) Застібка для одягу, прикраса у вигляді шпильки з декоративною головкою, що використовувалася в давні часи; фібула.

2. (від фр. broche) Рідкісна назва для брошки — прикраси з металу, часто з дорогоцінним камінням, що прикріплюється до одягу за допомогою шпильки або затискача.

3. (від англ. brooch) У сучасній українській мові (частіше в журналістиці чи описовій літературі) — те саме, що брошка; декоративна застібка для одягу як аксесуар.

Броччіо — власна назва італійського вина, що виробляється в регіоні Марке з винограду сорту Монтепульчано та/або Санджовезе; має категорію якості DOC (Denominazione di Origine Controllata).

1. Власна назва технологічного процесу в металургії, що означає безперервне розливання сталі у вигляді тонкої стрічки (завтовшки кілька міліметрів) безпосередньо з рідкого металу, мінуючи традиційну стадію виливки злитків та їх прокатки; технологія тонкосмугового безперервного лиття.

2. Загальна назва промислового устаткування (агрегату, лінії) для реалізації однойменного процесу безперервного розливання тонкої металевої стрічки.

Брохонема — власна назва роду викопних кільчастих червів (Annelida), що існували в ордовицькому періоді; скам’янілі рештки представників цього роду знаходять переважно у відкладеннях Балтійського регіону.

1. (істор.) Приміщення в замку або фортеці, призначене для зберігання зброї, обладунків та військового спорядження; арсенал, зброярня.

2. (перен., заст.) Колекція, зібрання зброї або військових реліквій, що виставлені для огляду.

1. У західних діалектах української мови — хліб, випічка з борошна.

2. У спеціалізованій термінології (переважно в туристичному та альпіністському середовищі) — скорочена форма від слова “броньований” у значенні міцного, укріпленого спорядження або одягу (наприклад, бронежилет).

3. Власна назва (ім’я) німецького або єврейського походження, що вживається в Україні як чоловіче ім’я.