Процес історичного розвитку біоценозу, що включає формування, зміну та еволюцію угруповань живих організмів у їх тісному взаємозв’язку між собою та з навколишнім середовищем.

1. Ділянка земної поверхні з однорідними умовами середовища (клімат, ґрунт, рельєф тощо), що заселена певним співтовариством рослин і тварин (біоценозом).

2. У біології та екології — просторово обмежене місце існування (ареал) конкретного виду організмів, що характеризується сукупністю стабільних фізико-хімічних та біотичних факторів.

1. (біол.) Стан живого організму, що характеризується оптимальним рівнем життєвої активності, збудливості та реакції на подразнення; життєвий тонус.

2. (мед., фарм.) Загальна назва лікарських препаратів (переважно рослинного походження), що підвищують загальну опірність організму, працездатність і тонус при фізичному та психічному виснаженні.

1. Рід комах родини джмелеподібних (Bithyniidae), що включає невеликих прісноводних черевоногих молюсків, поширених у Євразії.

2. Назва роду рослин родини айстрових (Asteraceae), синонімічна назві Bidens, до якого належать такі види, як череда.

1. Синтетичний текстильний матеріал, створений за допомогою біотехнологій шляхом біосинтезу волокон (наприклад, біововни, біошовку) мікроорганізмами, зокрема бактеріями або дріжджами, що живляться органічними відходами; вважається екологічно чистою та відновлюваною альтернативою традиційним тканинам.

2. У технічному контексті — штучно вирощена тканина для медичних чи біологічних цілей (наприклад, для трансплантації), створена методами тканинної інженерії.

Біотитит — мінерал класу силікатів, лужний флогопіт, різновид слюди, що містить у своєму складі біотит.

1. Мінерал класу силікатів, темно-зелена або чорна луската слюда, що містить залізо та магній; одна з найпоширеніших слюд, важлива складова багатьох гірських порід (наприклад, гранітів, гнейсів).

1. Сукупність особин одного виду рослин або тварин, що мають однаковий генотип і зберігають свої морфологічні та фізіологічні ознаки в різних умовах існування.

2. У медицині та психології — комплекс індивідуальних біологічних характеристик організму людини, що визначають її конституцію, темперамент та схильність до певних захворювань.

Фермент класу лігаз, який каталізує приєднання біотину до карбоксилаз за допомогою АТФ, граючи ключову роль у процесах карбоксилювання (наприклад, у метаболізмі жирних кислот).

1. Органічна сполука, водорозчинний вітамін групи В (також відомий як вітамін Н або вітамін В7), що грає ключову роль у метаболізмі жирів, білків і вуглеводів, а також у синтезі деяких жирних кислот; необхідний для здоров’я шкіри, волосся, нігтів та нервової системи.

2. Біологічно активна речовина, кофермент, що бере участь у ферментативних процесах перенесення карбоксильної групи (-COOH).