Словник Української Мови
1. Старовинний верхній одяг з грубого сукна, зазвичай довгий, з широкими рукавами та каптуром; тип плаща або халату, що використовувався переважно в Карпатському регіоні.
2. Розм. про стару, поношену, часто брудну або зношену верхню одяжину; лахміття.
3. Заст. Грубе сукно, з якого шили такий одяг.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.
2. (рідко) Власна назва села в Україні, зокрема села у Хмельницькій області.
1. (діал.) Щільна група дерев, чагарників або інших рослин, що ростуть разом; гущавина, хаща.
2. (діал.) Густа, кучерява волосина, шевелюра.
3. (діал., рідк.) Назва невеликого лісового урочища, гаю в окремих регіонах України.
1. (діал.) Пташина голова, особливо курчача; також ласощі з пташиних голівок.
2. (діал., перен.) Людина з великою головою або з густим волоссям; часто вживається як прізвисько.
3. (діал.) Верхівка, маківка чогось, наприклад, дерева.
4. (діал.) Купка, копиця, невелика група чогось (наприклад, сіна).
1. Стосунний до міста (населеного пункту), що має адміністративний, промисловий, культурний та торговельний характер; властивий місту, характерний для нього; міський.
2. Який належить до органів місцевого самоврядування або управління міста; муніципальний.
3. Стосунний до вищого духовного навчального закладу (академії, семінарії) у Російській імперії, що готував священнослужителів (історичний термін).
Який має властивості ґушу (рідкого борошна з жита, вівса або ячменю); схожий на ґушу.
1. Жінка, яка працює в готелі, пансіонаті тощо та відповідає за прибирання та підтримання порядку в номерах; покоївка.
2. (заст.) Служниця, яка перебувала в безпосередньому розпорядженні пані дому та виконувала її доручення, часто супроводжувала її; особиста покоївка.
1. Тонкий металевий стрижень із загостреним кінцем та шляпкою, призначений для з’єднання або кріплення деталей (переважно дерев’яних) шляхом забивання.
2. Тверда рогова пластинка, що вкриває кінцеву фалангу пальця у людини та деяких тварин; ніготь.
3. (переносне значення) Найважливіша, центральна частина чого-небудь, суть, основа (наприклад, “гвоздь програми”, “гвоздь виставки”).
4. (заст., діал.) Виступаюча металева частина підкови, що забезпечує зчеплення копита коня з поверхнею.
1. Скоювати насильницькі дії сексуального характеру, примушувати до статевого акту проти волі.
2. (переносне значення) Грубо порушувати, нищити щось (наприклад, права, закони, природу); насильницько втручатися у щось.
3. (застаріле) Піддавати розоренню, грабуванню; спустошувати силою.
1. Вживати насильство, примушувати до статевого акту проти волі.
2. (переносно) Грубо втручатися у щось, насильно порушувати, нищити (про абстрактні поняття: волю, права, закони тощо).